Естрін Леонід Самійлович — Вікіпедія

Естрін Леонід Самійлович
Народився 25 серпня 1908(1908-08-25)
Бобруйськ, Мінська губернія, Російська імперія
Помер 1 березня 1972(1972-03-01) (63 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство  СРСР
Діяльність кінорежисер
IMDb nm1155121

Леонід Самійлович (Ізраїль) Естрін (рос. Леонид (Израиль) Самойлович Эстрин; 25 серпня 1908, Бобруйськ, Російська імперія — 1 березня 1972, Київ, Українська РСР) — український і російський радянський кінорежисер єврейського походження. Нагороджений орденом Вітчизняної війни II ст. та медалями.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 25 серпня 1908 р. в м. Бобруйську (тепер Білорусь) в родині службовця. Працював актором і режисером в самодіяльному робітничому театрі м. Дніпропетровська. Закінчив режисерський факультет Київського кіноінституту (1937). Був асистентом режисера на Київській кіностудії (у картинах: «Щасливий фініш» (1934), «Велике життя» (1939, 1 серія), «Макар Нечай» (1940) тощо).

Учасник Великої Вітчизняної війни.

Був членом Спілки кінематографістів України. Помер 1972 р. в Києві.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Поставив на Київській кіностудії картини:

В 1965 р. перейшов на Київську кіностудію науково-популярних фільмів, де створив стрічки:

  • «Розповідь про Радянський Герб»
  • «Людина і автомат»
  • «Під знаком Лева і Козерога»
  • «Скільки жити машині» та ін.

Література[ред. | ред. код]

  • Кино и время. Вьш. 3-й. Режиссерьі советского художественного кино. М., 1963. — С.323—324.

Посилання[ред. | ред. код]