Еріванська губернія — Вікіпедія

Еріванська губернія
Герб
Дата створення / заснування 9 червня 1849
Країна  Російська імперія і  Російська республіка
Столиця Єреван
Адміністративна одиниця Кавказьке намісництво
Кавказьке намісництво
Кавказьке намісництво
Кількість населення 829 556 осіб[1]
Замінений на Демократична Республіка Вірменія і Закавказька Демократична Федеративна Республіка
На заміну Вірменська областьd
Час/дата припинення існування 28 травня 1918
Площа 26 433 965 840 квадратний метр
Мапа розташування
Категорія людей, що тут поховані Q111021180?
Категорія мап на Вікісховищі d
Мапа
CMNS: Еріванська губернія у Вікісховищі

Координати: 40°11′00″ пн. ш. 44°31′00″ сх. д. / 40.18333333335777268757738057° пн. ш. 44.5166666666977732802479295° сх. д. / 40.18333333335777268757738057; 44.5166666666977732802479295

Історія Вірменії

Держави та утворення
Айраратське царствоВелика ВірменіяМала Вірменія
ЦопкСофенаМарзпанська ВірменіяВірменський емірат
Анійське царствоСюнікВаспураканТашир—Дзорагет
АрцахХаченКарсЦарство Варажнуні
КесунЕдесаМелітенаПірКілікія
Шах-АрменідиХамсАрранЧухур-СаадКарабах
Вірменська областьЕріванська губернія
Єлизаветпольська губерніяПерша Республіка
Вірменська РСРРеспубліка ВірменіяНКР
Війни та битви
Війни: ПарфіяТуреччинаГрузіяАзербайджанКарабах
Битви: ТигранакертАрташатРандеяАварайр
ВарнакертСеванМанцикертГарніБітліс
СардарапатАпаранКаракіліс
Релігії
ЯзичництвоМітраїзм
Вірменська апостольська церква
ПавликіаниТондракійціКатолицизм
Географія
Вірменія (ЗахіднаСхідна)
Вірменське нагір'яКілікія
Династії
ГайкідиЄрвандідиАрташесіди
АршакуніАрцрунідиБагратуні
РубенідиХетумідиЛузіньяниКюрикіди
Національно-визвольний рух
АрменаканГнчакДашнакцутюнФідаї
ЦегакронАСАЛАМіацум
Тематичні статті
ВірмениЕтногенезКультураМоваВірменське питання
ГеноцидВірменофобіяАмшенціДіаспора
СтолиціМатенадаранВірменознавствоВірменське ВідродженняШляхта
Хронологія

Портал «Вірменія»
Еріванська губернія (1849-1917)

Еріванська губернія — адміністративна одиниця Російської імперії в 1849–1917 із центром у місті Ерівань. Була утворена іменним указом, виданим Сенату 9 червня 1849, з територій, що входили до складу Вірменської області.

З 1872 губернія складалась із 7 повітів, 110 волостей, 5 міст і 1 283 інших поселень. Найважливішими населеними пунктами, окрім Ерівані, були Александрополь, Нахічевань, Ново-Баязет, Ордубад і Ечміадзін.

Національний склад населення (1897)[2][ред. | ред. код]

Етнічна карта Ериванська губернії (1902)
Герб губернії з офіційним описом, затверджений Олександром II (1878)
Повіт вірмени азербайджанці курди росіяни ассирійці
Губернія в цілому 53,2% 37,8% 6,0% 1,6%
Олександропольський 85,5% 4,7% 3,0% 3,4%
Нахічеванський 34,4% 63,7%
Новобаязетський 66,3% 28,3% 2,4% 2,2%
Сурмалінський 30,4% 46,5% 21,4%
Шаруро-Даралагезький 27,1% 67,4% 4,9%
Еріванський 38,5% 51,4% 5,4% 2,0% 1,5%
Ечміадзінський 62,4% 29,0% 7,8%

Органи влади[ред. | ред. код]

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

На початку XX століття до складу губернії входило 7 повітів:

Повіт Повітове місто Площа,
верст²
Населення[3]
(1897), чол.
1 Олександропольський Олександрополь (30 616 чол.) 3 303,7 165 503
2 Нахічеванський Нахічевань (8 790 чол.) 3 858,8 100 771
3 Новобаязетський Ново-Баязет (8 486 чол.) 4 156,8 122 573
4 Сурмалінський с. Ігдир (4 680 чол.) 3 241,0 89 055
5 Шаруро-Даралагезький[4] с. Баш-Норашен (867 чол.) 2 611,8 76 538
6 Еріванський Ерівань (29 006 чол.) 2 664,2 150 879
7 Ечміадзінський Ечміадзін (5 267 чол.) 3 390,1 124 237

Губернатори[ред. | ред. код]

Ім'я Титул, чин, звання Термін перебування на посаді
Іван Назоров генерал-майор
1849—1859
Михайло Астаф'єв генерал-майор
1860—1866
Михайло Рославлєв генерал-майор
1867—1880
Михайло Шаликов генерал-лейтенант
22.03.1880—22.12.1890
Олександр Фрезе генерал-лейтенант
02.02.1891—16.11.1895
Володимир Тізенгаузен граф, дійсний статський радник (таємний радник)
20.02.1896—1916
Аркадій Стрельбицький надвірний радник (колезький радник)
1916—1917

Віце-губернатори[ред. | ред. код]

Ім'я Титул, чин, звання Термін перебування на посаді
Никифор Блаватський надвірний радник (статський радник)
1849—1861
Василь Дзюбенко дійсний статський радник
1861—1865
Карл Бучен дійсний статський радник
1865—1873
Валерій Чеховський дійсний статський радник
30.12.1873—02.09.1890
Володимир Тізенгаузен граф, дійсний статський радник
29.11.1890—29.10.1892
Михайло Накашидзе князь, дійсний статський радник
19.11.1892—15.04.1904
Віктор Барановський підполковник
06.09.1904—1913
Олексій Чегодаєв князь, колезький радник
1913—1914
Аркадій Стрельбицький надвірний радник
1914—1916

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://demoscope.ru/weekly/ssp/emp_lan_97_uezd.php?reg=566
  2. Демоскоп Weekly — Додаток. Довідник статистичних показників. Архів оригіналу за 29 лютого 2012. Процитовано 8 травня 2013. 
  3. Перший загальний перепис населення Російської імперії 1897 р. Архів оригіналу за 16 жовтня 2013. Процитовано 8 травня 2013. 
  4. Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907.

Джерела[ред. | ред. код]