Ереб — Вікіпедія

Ере́б (дав.-гр. Ἔρεβος [Еребос] — морок, пітьма, темрява), а також (лат. Erebus [Еребус]) — термін давньогрецької міфології:

1. Одне з начал всесвіту — вічний морок, породження Хаосу; батько Ефіра та Гемери, яких народила йому богиня ночі Нікс (Гесіод);
2. Підземне царство мороку, через яке душі померлих проходять в Аїд.
3. Книга Ереб письменниці Урсула Познанскі

Література[ред. | ред. код]

• Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.