Ентомологічна зброя — Вікіпедія

Ентомологі́чна збро́я — тип біологічної зброї, що використовує комах для атаки супротивника. Ідея такого використання існувала багато століть, але лише в 20-му столітті почала активно використовуватися для створення ефективної зброї. Зокрема, така зброя вже ефективно використовувалася Японією, а кілька інших країн розробляли або були звинувачені в розробці різноманітних видів ентомологічної зброї.

Опис[ред. | ред. код]

Ентомологічна зброя — певний тип біологічної зброї[1], що використовує комах або безпосередньо для атаки, або як вектор для доставки біологічних агентів, таких як збудники чуми або холери. Фактично існують три різновиди ентомологічної зброї[2]:

  • перший тип залучає зараження комах патогеном та розпилення їх над районом призначення[3]; ці комахи діють як вектори, заражаючи людей та тварин, яких вони здатні укусити;
  • другий тип ентомологічної зброї використовує комах для прямого знищення сільськогосподарських культур; у цьому випадку комах не обов'язково інфікують, проте вони повинні представляти загрозу для сільського господарства[3];
  • третій тип залучає незаражених комах, таких як бджоли або оси, для безпосереднього нападу на супротивника[2].

Стародавня історія[ред. | ред. код]

Ентомологічна зброя не є новою ідеєю; історики мають свідоцтва подібних методів у зв'язку з багатьма історичними подіями. Одним з прикладів може бути епідемія чуми 14-го століття в Малій Азії, що згодом привела до смерті 30-60% населення Європи та стала відома як Чорна смерть[4]. Ця епідемія ймовірно вперше потрапила до Європи в результаті біологічної атаки за допомогою бліх-переносників чуми Кримського міста Кафа (зараз Феодосія)[4].

Згідно з Джеффрі Локвудом, автором роботи «Шестиногі солдати» (Six-Legged Soldiers), найранішим використанням комах як зброї ймовірно було використання бджіл ранніми людьми[5]. Бджоли та їхні гнізда кидалися в печери та інші укриття, щоб змусити супротивника вийти на відкритий простір[5]. Локвуд також припустив, що Ковчег Заповіту міг бути смертельним через те, що він містив отруйних бліх[5][6].

За часів Громадянської війни в США Конфедерація звинувачувала Союз у навмисній інтродукції клопа-арлекіна на Південь[1]. Ці звинувачення ніколи не були доведені і залишається велика ймовірність того, що ці комахи потрапили на Південь іншим шляхом[1].

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Японія[ред. | ред. код]

Колорадський жук, що розглядався як зброя ентомологічної війни обома сторонами

Японія була єдиною країною, яка не тільки розробила, але у широких масштабах використовувала ентомологічну зброю протягом війни, майже виключно на території Китаю[7]. Загін 731, сумно відомий японський загін біологічної війни, використовував заражених чумою бліх та мух-переносників холери для зараження населення Китаю[7]. Японські військовики розповсюджували цих комах, зкидаючи з літаків бомби, на низькій висоті польоту, що були заповнені цими комахами[8]. Хвиля епідемій, що виникла в результаті цих дій, коштувала життя від 440 тис. до 500 тис. китайців[7][8][9].

Німеччина[ред. | ред. код]

Відомо, що Німеччина протягом війни проводила дослідження можливостей ведення ентомологічної війни[8]. Головною метою програм цієї країни було масове виробництво та розповсюдження на території супротивника колорадського жука (Lepinotarsa decemlineata), націлене на знищення джерел харчування супротивника[8]. Цей жук вперше потрапив до Німеччини в 1914 році як вид, інтродукований з Північної Америки[10]. Немає жодних даних, що б вказували на дійсне використання колорадського жука як зброї будь-якою країною[10], проте відомо про роботи зі створення такої зброї в Німеччині[11].

Зокрема, Німеччина проводила випробування використання колорадського жука на південь від Франкфурту-на-Майні, де було випущено 54 тис. жуків[10]. В 1944 році почалося значне зараження полів Німеччини[10], проте його джерело залишається невідомим, що призвело до виникнення численних гіпотез. Наприклад, висловлювалися припущення, що ще могло бути атакою Союзників, невдалим тестуванням німців або природною флуктуацією[10].

Канада/США[ред. | ред. код]

Серед країн-союзників, Канада першою здійснила спроби розробки зброї на основі комах-векторів[4]. Після того, як стало відомо про розробку методу використання бліх як зброї Японією, Канада, а згодом і США, розпочали свої роботи у цьому напрямку[4]. У колаборації з урядом США, Г. Рід, керівник військової лабораторії при Університеті Квінз в Кінгстоні (Онтаріо), сфокусував свої зусилля на використанні як векторів комарів, мух і блох, зокрема заражених чумою[12]. Загалом протягом війни канадські успіхи залишалися кращими, ніж у решти Союзників[4], для яких ентомологічна зброя не була серед головних пріоритетів[4]. З початком подібних програм у США та Великій Британій, Канада почала співпрацювати з ними. У меншій мірі роботи зі створення біологічної, зокрема ентомологічної, зброї продовжилися в Канаді й після закінчення війни[12][13].

Франція[ред. | ред. код]

Відомі також роботи зі створення ентомологічної зброї у Франції[8]. Подібно до Німеччини, програми цієї країни також перш за все були націлені на використання колорадського жука для враження сільськогосподарських джерел супротивника[8]. Вперше французькі експерти запропонували таке використання ще в 1939 році[14].

Велика Британія[ред. | ред. код]

Британські учені, такі як Дж. Голдейн, ще до війни вказували на уразливість як британського, так і німецького сільського господарства з боку колорадського жука[14]. Протягом війни в Британії проводилися випробування цього методу, зокрема в 1942 році із США було завезено 15 тис. жуків для таких випробувань[10].

Холодна війна[ред. | ред. код]

СРСР[ред. | ред. код]

У військових лабораторях СРСР проводилися ефективні роботи з розробки ентомологічної зброї в рамках програми, націленій на знищення сільськогосподарських культур та тварин супротивника. Радянські дослідники розробили методи перенесення комахами численних патогенів тварин, таких як збудник ящура, для перенесення якого використовувалися кліщі[15]. Також відомі роботи з використання кліщів, що вражають птахів, для зараження курей паразитом Chlamydophila psittaci[15]. Крім того, радянські інженери розробили методики автоматизованого масового вирощування комах, здатні отримувати кілька мільйонів паразитичних комах на добу[15].

США[ред. | ред. код]

Комар-переносник жовтої пропасниці, що використовувався американськими військовиками

Протягом холодної війни США найактивніше досліджували перспективи використання комах як зброї. Військові дослідники розробили плани створення центру, здатного отримувати до 100 млн комарів-переносників жовтої лихоманки на місяць[8]. У доповіді Збройних сил США[7] під назвою «Аналіз цілей ентомологічної зброї» наводилися найуразливіші ділянки на території СРСР, які США могли атакувати за допомогою ентомологічних векторів[8]. Військовики також проводили випробування здатності кусатися неінфікованих комарів, скидуючи їх на американські міста[8].

Північнокорейські та китайські офіційні особи звинувачували США у використання біологічної зброї, у тому числі ентомологічної, протягом Корейської війни. Ці ствердження завжли заперечувалися з боку США[16]. В 1998 році, проте, Стівен Ендікотт і Едвард Гаґерманн підтвердили звинувачення у своїй книзі «США і біологічна зброя: Секрети початку Холодної та корейської воєн»[12]. Книга отримала різні відгуки, тоді як деякі звинувачували авторів в конспирації та підтасовці фактів[16][17], інші хвалили авторів за сміливість[17] та знаходили ствердження авторів ймовірними[18]. Проте, в іншій книзі С. Ендікотта того ж року були опубліковані радянські та китайські документи, які показували, що ствердження китайського і корейського урядів були частиною кампанії дезінформації[18].

Пацюкова блоха, що випробувалася як зброя у США в 1950-тих роках

Протягом 1950-тих років США провели серію польових випробувань використання ентомологічної зброї. Так, Операція Біг-Ітч («велика чесотка») 1954 року була призначена дослідити ефект незаражених блох Xenopsylla cheopis[14]. Операція провалилася через те, що деякі з бліх зуміли втекти та покусали всіх трьох членів екіпажу літака[14]. В травні 1955 року понад 300 тис. комарів Aedes aegypti, потенційних переносників жовтої лихоманки, було скинуто над штатом Джорджія з метою дослідження виживання скинутих з повітря комарів та їхньої здатності кусати людей[19]. Ці дослідження стали відомі як Операція Біг-Баз («велике жужжання»)[9].

Після цього у США було проведено щонайменше ще дві програми дослідження ентомологічної зброї, Операція Дроп-Кік і Операція Мей-Дей[19]. Доповідь Армії США 1981 року підвела підсумок результатів випробувань та вартість різноманітних ефектів, асоційованих з використанням такої зброї[19]. Доповідь була частково розсекречена, хоча деяка інформація, включаючи все, що стосувалося «Дроп-Кік», була з неї вилучена[19] — зокрема доповідь містить розрахунки «вартості на смерть»[3]. Так, вартість зброї на смерть, згідно з доповіддю, при використання комах-векторів із смертністю 50 % при атаці міста становила $0,29 в цінах 1976 року[19]. Така атака повинна була привести до приблизно 625 тис. загиблих[19].

США також використовували дослідження ентомологічної зброї у небойових ситуаціях. В 1990 уряд США фінансував програму вартістю 6,5 млн доларів з дослідження та вирощування гусениць[20], призначених для скидання на плантації коки в Перу в рамках війни проти наркотиків[20]. У 2002 році стало відомо про роботи з дослідження в лабораторії у Форт-Детріку комахи-вектора для перенесення вірусу, який мав заражати опіумний мак[3].

Україна[ред. | ред. код]

Під час російського вторгнення в Україну (з 2022) російські пропагандисти неодноразово заявляли про нібито застосування Україною різноманітної біологічної зброї, в тому числі й ентомологічної.

У жовтні 2022 року представник Росії в ООН Василь Небензя заявив, що українці скидали з безпілотників комарів-збудників хвороб. За його словами, у США запатентували такий дрон, здатний поширювати заражених вірусами комарів[21]. Ці голослівні заяви про «бойових комарів» спричинили хвилю іронії в інтернеті, зокрема, Міністр оборони України Олексій Резніков жартома заявив, що набирає до служби 300 тисяч комарів[22].

Також російські пропагандисти звинувачували Україну у нашестях сарани, нібито спричинених Україною. Ці заяви не були підтверджені жодними фактами, сюжети в російських медіа були повністю постановними, а саме навмисне спричинення такого нашестя фахівцями розглядається як неможливе[23].

Біотероризм[ред. | ред. код]

Докладніше: Біотероризм та Агротероризм

Багато фахівців галузі вважають використання комах як векторів для перенесення хвороб найімовірнішим засобом біотероризму[24]. Через те, що інтродуковані види вже поширені на всіх континентах, простежити джерело нового виду, що поширився на певній території, може бути дуже важко або зовсім неможливо[25]. Дослідники розглядають комах набагато легшим засобом розповсюдження біологічних агентів, ніж власне біологічні агенти, залишені самі на себе[26]. Вектори на основі комах легко збирати, а їхні яйця легко непомітно транспортувати[26]. Ізоляція і доставка власне біологічних агентів, з іншого боку, часто буває дуже важкою та небезпечною[26].

Під підозрою у здійсненні акції ентомоголічного біотероризму зараз знаходиться екотерористична група «The Breeders», представники якої стверджують, що саме вони випустили середземноморських плодових мух, які викликали зараження полів у Каліфорнії[27]. За даними кількох джерел, існують свідоцтва, що підтверджують це ствердження[11][28]. Цей паразит здатний атакувати велику кількість різних рослин, в результаті уряд Каліфорнії був змушений провести велику програму розпилення пестицидів[27]. Представники групи в листі до мера Лос-Анджелеса Тома Бредлі зазначили, що вони ставили за мету вихід епідемії з-під контролю, що б зробило програму знищення паразиту фінансово збитковою[27].

Юридичний статус[ред. | ред. код]

Конвенція про біологічну і токсинну зброю (BWC) 1972 року не згадує прямо комах у своєму тексті[29], хоча текст прямо включає біологічні вектори[29]. Стаття I цієї конвенції забороняє «зброю, обладнання та засоби доставки, розроблені для використання таких агентів з ворожими намірами або у збройному конфлікті»[29][30]. Таким чином, згідно з текстом BWC, використання векторів на основі комах заборонене цією конвенцією[31]. Проте, питання менш ясне щодо використання незаражених комах, що можуть використовуватися проти сільськогосподарських культур[29].

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Peterson, R.K.D. «The Role of Insects as a Biological Weapon [Архівовано 5 липня 2008 у Wayback Machine.]», Department of Entomology, Montana State University, notes based on seminar, 1990, accessed December 25, 2008.
  2. ↑ а б Lockwood, Jeffrey A. Six-legged Soldiers: Using Insects as Weapons of War, Oxford University Press, USA, 2008, pp. 9—26, (ISBN 0195333055).
  3. ↑ а б в г «An Introduction to Biological Weapons, Their Prohibition, and the Relationship to Biosafety [Архівовано 1 травня 2011 у Wayback Machine.]», The Sunshine Project, April 2002, accessed December 25, 2008.
  4. ↑ а б в г д е Kirby, Reid. «Using the flea as weapon [Архівовано 11 червня 2007 у Wayback Machine.]», (Web version [Архівовано 6 липня 2013 у Wayback Machine.] via findarticles.com), Army Chemical Review, July 2005, accessed December 23, 2008.
  5. ↑ а б в Baumann, Peter. «Warfare gets the creepy-crawlies[недоступне посилання]», Laramie Boomerang, October 18, 2008, accessed December 23, 2008.
  6. ↑ «UW Professor Examines Biological Setting of Egyptian Plagues [Архівовано 17 червня 2011 у Wayback Machine.]», (Press release), University of Wyoming, December 12, 2005, accessed December 23, 2008.
  7. ↑ а б в г Lockwood, Jeffrey A. «Six-legged soldiers [Архівовано 22 травня 2010 у Wayback Machine.]», The Scientist, October 24, 2008, accessed December 23, 2008.
  8. ↑ а б в г д е ж и к Lockwood, Jeffrey A. «Bug Bomb [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]», Boston Globe, October 21, 2007, accessed December 23, 2008.
  9. ↑ а б Novick, Lloyd and Marr, John S. Public Health Issues Disaster Preparedness, (Google Books [Архівовано 12 вересня 2011 у Wayback Machine.]), Jones & Bartlett Publishers, 2001, p. 87, (ISBN 0763725005).
  10. ↑ а б в г д е Heather, Neil W. and Hallman, Guy J. Pest Management and Phytosanitary Trade Barriers ([Google Books]), CABI, 2008, pp. 17—18, (ISBN 1845933435).
  11. ↑ а б Baker, Eric. «'Maggot bombs' and malaria», Casper Star-Tribune, via the Laramie Boomerang, February 27, 2006, accessed December 25, 2008.
  12. ↑ а б в Endicott, Stephen, and Hagermann, Edward. The United States and Biological Warfare: Secrets from the Early Cold War and Korea, (Google Books [Архівовано 27 травня 2013 у Wayback Machine.], relevant excerpt [Архівовано 9 квітня 2009 у Wayback Machine.]), Indiana University Press, 1998, pp. 75-77, (ISBN 0253334721), links accessed December 24, 2008.
  13. ↑ Wheelis, Mark, et al. Deadly Cultures: Biological Weapons Since 1945, (Google Books [Архівовано 13 червня 2016 у Wayback Machine.]), Harvard University Press, 2006, pp. 84-90, (ISBN 0674016998).
  14. ↑ а б в г Croddy, Eric and Wirtz, James J. Weapons of Mass Destruction: An Encyclopedia of Worldwide Policy, Technology, and History, (Google Books [Архівовано 7 листопада 2013 у Wayback Machine.]), ABC-CLIO, 2005, p. 304, (ISBN 1851094903).
  15. ↑ а б в Ban, Jonathan. «Agricultural Biological Warfare: An Overview [Архівовано 20 вересня 2001 у Wayback Machine.]», The Arena, June 2000, Paper # 9, Chemical and Biological Arms Control Institute, via Memorial Institute for the Prevention of Terrorism, accessed December 25, 2008.
  16. ↑ а б Regis, Ed. «Wartime Lies? [Архівовано 14 листопада 2013 у Wayback Machine.]», The New York Times, June 27, 1999, accessed December 24, 2008.
  17. ↑ а б «Reviews of The United States and Biological Warfare: secrets of the Early Cold War and Korea [Архівовано 29 березня 2019 у Wayback Machine.]», York University, compiled book review excerpts, accessed December 24, 2008.
  18. ↑ а б Auster, Bruce B. «Unmasking an Old Lie [Архівовано 24 травня 2011 у Wayback Machine.]», U.S. News and World Report, November 16, 1998, accessed December 24, 2008.
  19. ↑ а б в г д е Rose, William H. «An Evaluation of Entomological Warfare as as Potential Danger to the United States and European NATO Nations [Архівовано 17 січня 2009 у Wayback Machine.]», U.S. Army Test and Evaluation Command, Dugway Proving Ground, March 1981, via thesmokinggun.com, accessed December 25, 2008.
  20. ↑ а б Irwin, M.E. and G.E. Kampmeier. «Commercial products, from insects [Архівовано 27 вересня 2011 у Wayback Machine.]», (p. 6). In Resh, V.H. & Carde, R. eds. Encyclopedia of Insects, Academic Press, San Diego, via University of Illinois and Illinois Natural History Survey, accessed December 25, 2008.
  21. ↑ Після “брудної бомби” - “бойові комарі”: Небензя в ООН озвучив черговий маразм. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 21 червня 2023. Процитовано 30 серпня 2023.
  22. ↑ Повелителі комарів: від нацистів до російських пропагандистів. Про що гудуть “бойові комарі”. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 8 травня 2023. Процитовано 30 серпня 2023.
  23. ↑ Керована сарана та бойові комарі: ентомолог розвінчав міфи російської пропаганди. ТСН.ua (укр.). 8 липня 2023. Архів оригіналу за 18 липня 2023. Процитовано 30 серпня 2023.
  24. ↑ «Regulatory and Public Service Programs’ Strategy for the Prevention Of Bioterrorism in Areas Regulated [Архівовано 17 січня 2009 у Wayback Machine.]», Regulatory and Public Service Program, Clemson University, 2001, accessed December 25, 2008.
  25. ↑ Corley, Heather. «Agricultural Bioterror Threat Requires Vigilance [Архівовано 18 лютого 2012 у Wayback Machine.]», (Press release), Institute of Agriculture and Natural Resource, University of Nebraska, November 12, 2001, accessed December 25, 2008.
  26. ↑ а б в Lockwood, Jeffrey A. «Insects: Tougher than anthrax [Архівовано 22 жовтня 2012 у Wayback Machine.]», The Boston Globe, October 21, 2007, accessed December 25, 2008.
  27. ↑ а б в Bonfante, Jordan. «Medfly Madness [Архівовано 27 травня 2009 у Wayback Machine.]», Time Magazine, January 8, 1990, accessed December 25, 2008.
  28. ↑ Howard, Russell D. et al. Homeland Security and Terrorism: Readings and Interpretations, (Google Books [Архівовано 4 серпня 2016 у Wayback Machine.]), McGraw-Hill Professional, 2006, p. 49, (ISBN 0071452826).
  29. ↑ а б в г Sims, Nicholas Roger Alan, (Stockholm International Peace Research Institute). The Evolution of Biological Disarmament, (Google Books [Архівовано 17 вересня 2011 у Wayback Machine.]), Oxford University Press, 2001, pp. 45-50, (ISBN 0198295782).
  30. ↑ «Convention on the Prohibition of the Development, Production and Stockpiling of Bacteriological (Biological) and Toxin Weapons and on Their Destruction [Архівовано 12 травня 2008 у Wayback Machine.]», The Biological and Toxic Weapons Convention Website, accessed January 5, 2009.
  31. ↑ Zanders, Jean Pascal. «Research Policies, BW Development & Disarmament [Архівовано 6 жовтня 2008 у Wayback Machine.]», Conference: «Ethical Implications of Scientific Research on Bioweapons and Prevention of Bioterrorism», European Commission, via BioWeapons Prevention Project, February 4, 2004, accessed January 5, 2009.

Література[ред. | ред. код]

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]


 Ця стаття належить до добрих статей української Вікіпедії.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ентомологічна_зброя&oldid=40365237