Еміне Хатун — Вікіпедія

Еміне Хатун
Народилася 1398
Ельбістан, Туреччина
Померла 1449
Бурса, Османська імперія
Країна Османська імперія
Діяльність аристократка
Титул принцеса
Посада валіде-султан
Батько Nasir al-Din Muhammadd
У шлюбі з Мехмед I
Діти Мурад II

Еміне Хатун — дочка правителя бейліка Дулкадірогулари, дружина османського султана Мехмеда I, ймовірна мати султана Мурада II.

Біографія[ред. | ред. код]

Походження[ред. | ред. код]

Еміне народилася в Мараші[1] і була дочкою правителя бейлика [[Дулкадірогулари[2]. Бостанзаде Яхья Ефенді, писав, що Еміне була «чиста і бездоганна, як зірка»[1]. Хто саме з беїв був її батьком, історики сперечаються. На думку Е. Замбаура, Ф. Бабінгера, Е. Алдерсона і І. Узунчаршили, її батьком з більшою ймовірністю був Сулі Шабан-бей. На думку Ч. Улучая, її батьком був Сулі-бей. Н. Сакаоглу писав, що батьком був Насіреддін Мехмед-бей, або, що менш ймовірно, Сулі. Історики Р. Юнанч, Й. Мордтман і К. Імбер не сумнівалися, що батьком Еміне був Мехмед-бей[2].

Шлюб[ред. | ред. код]

Час укладання шлюбу Еміне і Мехмеда як і предмет дискусій. Невідомо навіть, у яке місце прибула Еміне як наречена — в Амасью чи Бурсу, оскільки опис весілля відсутній у хроністів, Нешри[en] згадав лише сватання [1]. Він писав про заручини так: «Коли він (Мехмед Челебі) їв і пив у Токаті посланець прибув з Дулькадуроглу. Довго розмовляли один з одним і вирішили покласти край ворожнечі. Вони замирилися. Тоді султан побрався з дочкою Дулкадароглу. Він приніс багаті подарунки та обручку» [3]. Е. Алдерсон вважав, що заручини відбулася ще 1399 року, коли Баязід підкорив Дулкадир, але шлюб було укладено пізніше, 1404 року, коли становище Мехмеда стало стабільним[4].

Частина істориків відносять шлюб за часом до 1403 року, коли Мехмед Челебі став правити частиною колишніх анатолійських володінь Баязіда з центром в Анкарі і розбив у битві при Чамурлу, брата Ісу[5][6]. Шлюб скріплював союз Мехмеда Челебі з беєм Дулкадірогулари, армія якого славилася кіньми та вершниками. Цей союз дозволив Мехмеду Челебі перемогти Ісу Челебі. Для бея Дулкадіра союз із Мехмедом був потрібен, оскільки Дулкадірогулари вели прикордонні війни з мамлюками. Правителі бейліка Халіл та Сулі стали жертвами організованих мамлюками вбивств і Насіреддін Мехмед шукав союзників[1].

Немає інформації про дату та місце смерті Еміне Хатун і де вона похована [1].

Діти[ред. | ред. код]

Немає точної інформації, чи були у неї діти [1]. Із цього приводу є різні точки зору. Згідно Е. Алдерсону і Х. Лоурі, Еміне була матір'ю Мурада II[7][8], що народився в 1403 або 1404 [9]. Мурад став султаном у 1421 році; Ентоні Алдерсон припускав, що Еміне померла до сходження сина на престол [10]. Але частина істориків не погоджується з тим, що Мурад був сином Еміне. Галіль Іналджик вважав матір'ю Мурада наложницю, а не дружину, Мехмеда[11]. Турецький історик Х. Хюсамеддін у книзі «Історія Амасії» називав матір'ю Мурада знатну туркеню — Шехзаде Хатун, доньку Дивітдара Ахмеда-паші[11].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е Sakaoğlu, 2015.
  2. ↑ а б Alderson 1956; Uzunçarşılı 1969; Kastritsis 2007; Yinanç 1988; MORDTMANN-MANAGE 1991; Imber 1993; Uluçay 2001; Sakaoğlu 2015.
  3. ↑ Нешрі, 1984, с. 172.
  4. ↑ Alderson, 1956, table XXV, comm.4.
  5. ↑ Alderson 1956; Uzunçarşılı 1969.
  6. ↑ Kastritsis, 2007, с. 80.
  7. ↑ Alderson, 1956, table XXVI.
  8. ↑ Lowry, 2003, с. 153.
  9. ↑ Süreyya, 1 Cild 1996; Uluçay 2001.
  10. ↑ Alderson, 1956, с. 83 (прим.).
  11. ↑ а б İnalcık, 2006.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Kastritsis, Dimitris J. (2007). The Sons of Bayezid: Empire Building and Representation in the Ottoman Civil War of 1402-1413. BRILL. ISBN 978-9-004-15836-8.
  • Lambton, Ann K. S. (1988). Continuity and Change in Medieval Persia. SUNY Press. ISBN 978-0-88706-133-2.
  • Öztürk, Necdet (30 January 2014). Osmanlı Sosyal Hayatı. Işık Yayıncılık Ticaret. ISBN 978-6-055-12912-5.
  • Pitcher, Donald Edgar (1968). An Historical Geography of the Ottoman Empire: From Earliest Times to the End of the Sixteenth Century. Brill Archive. ISBN 978-9-004-07929-8.
  • Sakaoğlu, Necdet (2008). Bu mülkün kadın sultanları: Vâlide sultanlar, hâtunlar, hasekiler, kadınefendiler, sultanefendiler. Oğlak Yayıncılık. ISBN 978-9-753-29623-6.
  • Uluçay, Mustafa Çağatay (2011). Padişahların kadınları ve kızları. Ankara: Ötüken. ISBN 978-9-754-37840-5.
  • Türk dünyası araştırmaları, Issues 136-138. Türk Dünyası Araştırmaları Vakfı. 2002.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Еміне_Хатун&oldid=42565226