Емпіричні дослідження — Вікіпедія

Емпіричні дослідження — спостереження і дослідження конкретних явищ, експеримент, а також узагальнення, класифікація та опис результатів дослідження і експерименту, впровадження їх у практичну діяльність людей.

Емпіричні дослідження використовуються для відповіді на емпіричні питання, які повинні бути точно визначені згідно з даними. Як правило, дослідник має певні теорії на тему, з якої ведеться дослідження. На основі цієї теорії пропонуються певні припущення або гіпотези. З цих гіпотез робляться прогнозування конкретних подій. Ці прогнозування можуть бути перевірені відповідними експериментами. Залежно від результатів експерименту, теорії, на яких гіпотези та прогнози були засновані, будуть підтверджуватися чи спростовуватися.

Наукові дослідження[ред. | ред. код]

Точний аналіз даних з використанням стандартних статистичних методів у наукових дослідженнях має вирішальне значення для визначення обґрунтованості емпіричних досліджень. Статистичні формули, такі як регресія, коефіцієнт невизначеності, T-критерій, хі-квадрат, і різні види дисперсійного аналізу мають основне значення для формування логічних, обґрунтованих висновків. Якщо емпіричні дані досягають значимості у відповідних статистичних формулах, гіпотеза підтверджується. Якщо ні, то підтверджується нульова гіпотеза (або, вірніше спростовується альтернативна гіпотеза).

В ідеалі, емпіричні дослідження дають емпіричні дані, які потім можуть бути проаналізовані на статистичну значущість.

Емпіричний цикл[ред. | ред. код]

Емпіричний цикл
  • Спостереження (англ. Observation): збір та групування емпіричних фактів, формування гіпотези.
  • Індукція (англ. Induction): розробка гіпотез.
  • Дедукція (англ. Deduction): дедукція (виведення) послідовності гіпотез, які перевіряються прогнозуванням.
  • Перевірка (англ. Testing): перевірка гіпотези з нового емпіричного матеріалу.
  • Оцінка (англ. Evaluation): оцінка результатів перевірки.

Література[ред. | ред. код]

  • Білуха М. Т. Методологія наукових досліджень: Підручник. — К.: АБУ, 2002. — 480 с.