Елементи орбіти — Вікіпедія

Орбітальні елементи — набір параметрів, які задають траєкторію руху небесного тіла.

Одним із завдань небесної механіки є визначення орбіт небесних тіл. Для завдання орбіти супутника планети, астероїда або Землі використовують так звані орбітальні елементи. Вони відповідають за завдання базової системи координат (точка відліку, осі координат), форму і розмір орбіти, її орієнтацію в просторі і момент часу, в який небесне тіло знаходиться в певній точці орбіти. В основному, використовуються два способи завдання орбіти (при наявності системи координат)^[1]:

• за допомогою векторів положення і швидкості; 
• за допомогою орбітальних елементів.

Кеплерові елементи орбіти[ред. | ред. код]

Традиційно, як елементи орбіти використовують шість величин, які отримали назву кеплерових^[2]:

• велика піввісь (a); 
• ексцентриситет (e); 
• нахил (i); 
• аргумент перицентра (ω) 
• довгота висхідного вузла (☊); 
• середня аномалія (Mo).

Інші елементи орбіти[ред. | ред. код]

Аномалії[ред. | ред. код]

Аномалія (В небесній механіці) — кут, який використовується для опису руху тіла по еліптичній орбіті. Термін аномалія вперше введений Аделардо Батським при перекладі на латину астрономічних таблиць Аль-Хорезмі «Зідж» для передачі арабського терміна аль-Хеза («особливість»).

Істинна аномалія v являє собою кут між радіус вектором і напрямком на перицентр.

Середня аномалія (позначається M) — для тіла, що рухається по незбуреній орбіті, — похідна його «середнього руху» і інтервалу часу після проходження перицентру. Таким чином, середня аномалія — кутова відстань від перицентру гіпотетичного тіла, що рухається з постійною кутовою швидкістю, що дорівнює середньому руху.

Ексцентрична аномалія (E) — параметр, який використовується для вираження змінної довжини радіус-вектора r. 

Аргумент широти[ред. | ред. код]

В небесній механіці, аргумент широти (u) — кутовий параметр, який визначає положення тіла, що рухається уздовж кеплерової орбіти. Це сума часто використовуваних істинної аномалії і аргументу перицентру, утворює кут між радіус-вектором тіла і лінією вузлів. Відраховується від висхідного вузла у напрямку руху^[3].

Аномалістичний період обертання[ред. | ред. код]

Аномалістичний період обертання — проміжок часу, за який тіло, переміщаючись по еліптичній орбіті, двічі послідовно проходить через перицентр.

Див. також[ред. | ред. код]

• Відлікова площина

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

• астрономическая Аномалия астрономическая // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907. (рос.)