Електромагнітна катапульта — Вікіпедія

Електромагні́тна катапу́льта — установка для прискорення об'єктів за допомогою електромагнітних сил. Для літальних апаратів є альтернативою реактивному двигуну.

Принцип дії електромагнітної катапульти заснований на прискоренні об'єкта, що рухається по напрямній, за допомогою магнітного поля. Швидкість об'єкта при сходженні з напрямної залежить від потужності магнітів і довжини напрямної. При використанні електромагнітної катапульти для подолання гравітації планет (наприклад, для виведення штучних супутників Землі і Місяця) довжина напрямної може досягати декількох кілометрів.

Кінцева швидкість об'єкта може бути розрахована за формулою:

$v={\sqrt {2La}}$

Де L — довжина напрямних, a — прискорення, викликане магнітним полем.

Наприклад, для прискорення в 4g і довжини 100 км отримаємо швидкість в 2828 м/с.

Очевидно, що таким методом неможливо прискорювати пілотовані кораблі, так як при максимально допустимому для людини прискоренні, довжина напрямних для досягнення швидкостей міжпланетних перельотів буде занадто велика — біля сотень кілометрів. Теоретично, такі прискорювачі можна використовувати для розгону вантажів. У найближчому майбутньому можна думати лише про встановлення електромагнітних катапульт на супутниках планет або на планетах з розрідженою атмосферою (наприклад Марс)^[1].

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Електромагнітна катапульта

Див. також[ред. | ред. код]

Космічна гармата

Це незавершена стаття про космос або космічний політ.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Електромагнітна катапульта

[1]