Електрифікація залізниць — Вікіпедія

Електрифіка́ція залізни́ць — комплекс заходів, які виконують на ділянці залізниці для можливості використання на ній електричного рухомого складу — електровозів та електропоїздів. Для тяги потягів на електрифікованих ділянках залізниці використовують електровози, як приміський транспорт на електрифікованій дільниці — електропоїзди.

Системи електрифікації[ред. | ред. код]

Системи електрифікації класифікують:

за видом провідників/ контактної мережі:
- з контактним кабелем;
- з контактною рейкою;
за напругою;
за видом струму:
- постійний струм;
- змінний струм;
  - частота струму;
  - кількість фаз.

Зазвичай використовують постійний струм або однофазний змінний струм. Використання трифазного струму вимагає підвіски як мінімум двох контактних дротів, що є досить затратним, тому ця система практично не використовується.

При використанні постійного струму напругу в мережі роблять досить низькою, щоб включати електродвигуни безпосередньо. При використанні змінного струму вибирають набагато вищу напругу, оскільки на електровозі напругу можна легко знизити за допомогою трансформаторів.

Див. також[ред. | ред. код]

Це незавершена стаття про залізничний транспорт.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.