Еклектизм — Вікіпедія

Центральна залізнична станція в Антверпені в еклетичному стилі.
Вільям Дайс, «Нептун вітає Британію, володарку морів», 1847 рік.

Еклекти́зм, також екле́ктика, вибірковість (грец. εκλεκτός, «вибраний»; від грец. εκλέγω, «обирати») — у найширшому значенні — механічне поєднання в одному вченні різнорідних, органічно несумісних елементів, які запозичуються з протилежних концепцій.

Філософія[ред. | ред. код]

Еклектизм був напрямом у давньогрецькій філософії доби еллінізму, в II столітті до н. е., для якого характерні поєднання елементів різних філософських систем і тенденція до нівелювання відмінностей між ученнями й школами.

Еклектизм був більш-менш поширений у школах епікурейців, стоїків, академіків, перипатетиків, кініків.

Архітектура[ред. | ред. код]

В архітектурі та живопису еклектизм — це поєднання різнорідних стильових елементів чи довільний вибір стилістичного оформлення для будівель або художніх виробів, які мають якісно інше значення та призначення (використання історичних стилів в архітектурі та художній промисловості XIX століття).

Представники архітектури еклектики[ред. | ред. код]

План Інституту мистецтв, Франкфурт, 1894, еклектика
Теодор Коленбранден, умовний музей мистецтва та античності, 1865 р.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]