Егілс Левітс — Вікіпедія

Егілс Левітс
латис. Egils Levits
Егілс Левітс
Егілс Левітс
10-й Президент Латвії
8 липня 2019 — 8 липня 2023
Прем'єр-міністр Кріш'яніс Каріньш
Попередник Раймондс Вейоніс
Наступник Едгарс Рінкевичс
Суддя Європейського суду ЄС
11 травня 2004 — 17 червня 2019
Попередник Фідельма Макен[en]
Наступник Нійло Яяскінен[en]
Міністр юстиції Латвії
3 серпня 1993 — 19 вересня 1994
Президент Ґунтіс Улманіс
Прем'єр-міністр Валдіс Біркавс
Попередник Скудра Віктор
Наступник Романс Апсітіс
Народився 30 червня 1955(1955-06-30)[1] (68 років)
Рига, Латвійська РСР, СРСР
Відомий як суддя, правник, політик, адвокат
Країна СРСР, ФРН і Латвія
Alma mater Ризька гімназія № 2d, Латиська гімназія в Мюнстеріd (1973) і Гамбурзький університет (1986)
Політична партія Латвійський шляхd
Батько Йонас Левітсd
Мати Інгеборга Левітеd
Нагороди
Орден Трьох зірок
Орден Трьох зірок
Орден Вієстура
Орден Вієстура
Хрест Визнання
Хрест Визнання
Орден Трьох зірок
Орден Трьох зірок
Орден Князя Ярослава Мудрого І ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого І ступеня
Орден Білого Орла
Орден Білого Орла
Кавалер Великого хреста ордена Інфанта дона Енріке
Кавалер Великого хреста ордена Інфанта дона Енріке
Кавалер ордена Хреста землі Марії на ланцюгу
Кавалер ордена Хреста землі Марії на ланцюгу
president.lv

Егілс Левітс (латис. Egils Levits, 30 червня 1955, Рига) — латвійський юрист, політолог. Президент Латвії (2019—2023), ексміністр юстиції (1993—1994). Суддя Європейського суду з прав людини (1995—2004), потім — Суду Європейського Союзу (до 2010 року називався Судом Європейських співтовариств). Учасник Атмоди.

Автор концепції про повернення Латвії незалежності. Посол Латвії у Німеччині, Швеції (1992—1993), Австрії, Угорщині, Швеції (1994—1995). Депутат Сейму (1993—1994). Автор понад 100 наукових публікацій. Почесний Dr.iur.h.c. Латвійської АН[2]. Суддя Міжнародного арбітражного суду[3]. Голова президентської комісії з конституційного права. 29 травня 2019 року обраний Сеймом Президентом Латвії.

Обійняв посаду 8 липня 2019 року.

Життєпис[ред. | ред. код]

Левітс з Президентом України Володимиром Зеленським під час його візиту до Латвії у 2019 році

Батько, інженер Йонас Левітс, син Мойсея (Мозуса) Левітса.

Мати, Інгеборга Левіта[lv], уроджена Барга. Народилася 31 березня 1926 року в Тукумсі у німецькій родині. Навчалася у Латвійській академії мистецтв. Поетеса, псевдонім — Ая Земзаре, латис. Aija Zemzare.[4]

У 1972 році, коли радянський уряд дозволив частині латиських євреїв залишити СРСР, сім'я виїхала до Ізраїлю, але оселилась у ФРН.

Егілс навчався у Мюнстерській латиській гімназії, яку закінчив 1973 року. Навчався у Гамбурзькому університеті.

Дружина — Андра, гінеколог. Донька Індра.[5]

У 2019 надрукував першу книгу Valstsgriba. Idejas un domas Latvijai 1985—2018.[6]

Нагороди[ред. | ред. код]

Національні нагороди[ред. | ред. код]

Іноземні нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Munzinger Personen
  2. GODA DOKTORI. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 29 травня 2019. 
  3. Members of the Permanent Court of Arbitration [Архівовано 3 лютого 2014 у Wayback Machine.] Стр. 105 (стр. 24 файла)(англ.)
  4. «Latviešu rakstnieku un žurnālistu 6. salidojums Rietumvācijā šogad notika Libekā», Laiks, 1974, 3 augusts
  5. Izklaide, DELFI (3 червня 2015). Noslēpumainākā kandidāte uz pirmās lēdijas godu. delfi.lv (латис.). Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 10 квітня 2019. 
  6. Sprūde, Viesturs (15 лютого 2019). FOTO: Atver Egila Levita grāmatu “Valstsgriba. Idejas un domas Latvijai”. LA.lv (латис.). Архів оригіналу за 15 травня 2020. Процитовано 10 квітня 2019. 
  7. Указ Президента України від 23 серпня 2021 року № 393/2021 «Про нагородження Е.Левітса орденом князя Ярослава Мудрого»
  8. Sylwia Dąbkowska-Pożyczka (1 lutego 2023). Andrzej Duda przyznał prezydentowi Łotwy Order Orła Białego. dzieje.pl. Процитовано 4 травня 2023. 
  9. Vestnesis
  10. President.ee. 

Посилання[ред. | ред. код]