Діалекти македонської мови — Вікіпедія

Карта македонських діалектів[1][2][3]

Діале́кти македо́нської мови (мак. дијалекти на македонскиот јазик) — територіальні різновиди македонської мови, поширені в Вардарскій Македонії (в Північній Македонії і прилеглих до неї з заходу районах Албанії), в Піринській Македонії (на південному заході Болгарії) і в Егейській Македонії (на півночі Греції)[4][5]. Виділяються три основних діалектних райони: західномакедонський, східномакедонський та північномакедонський[6][7][8]. Раніше диалектологи поділяли македонський діалектний ареал на дві частини — західну і східну [9]. Разом з болгарськими і торлацькими, македонські діалекти утворюють болгарсько-македонський безперервний діалектний континуум[10][11].

У Болгарії носії македонських діалектів вважаються болгарами, в Греції — греками-«слов'янофонами» [12] . У болгарській мовознавчій традиції літературна мова македонців розглядається як регіональна норма болгарської мови, а македонські діалекти найчастіше вважаються частиною болгарських діалектів. Македонський ареал, наприклад, показаний як частина болгарського мовного ареалу на діалектологічної карті, опублікованій Інститутом болгарської мови (болг. Институт за български език) в 2014 році[13]. У Греції до 1980-х років македонські говірки перебували під забороною, в даний час ця заборона знята, проте, існування македонської мови та її діалектів офіційно не визнається [14][15].

Для македонських діалектів характерні відмінності на всіх рівнях мови — в фонетиці, просодії, морфології і синтаксисі. Значна частина розпізнавальних ознак сучасних македонських діалектів склалася вже до XIII століття, в їх числі як власне слов'янські, так і балканські мовні інновації [7] [16].

Центральні говори західномакедонського діалекту є основою македонського літературної мови [17][18]. Особлива літературна норма була створена в 1953 році на базі егейсько-македонських говорів в Греції. Для цієї мови (в класифікації О. Д. Дуліченко — мікромова) була розроблена граматика, на ньому видавалися періодика і книги, в даний час ця мова вийшла з ужитку[19].

Класифікація[ред. | ред. код]

Північний діалект[ред. | ред. код]

Ареал північного діалекту розміщений на півночі Північної Македонії в районі міста Тетово, гірського масиву Скопсько-Црна-Гора, трохи на північ від Скоп'є, в общинах Куманово, Светий Николе і Кратово, а також в околицях міста Крива Паланка. З західними і східними діалектами північний розділяє пучок з більш, ніж 45 фонетичних і структурно-граматичних ізоглос. Для говорів північній македонської діалектної групи характерний ряд мовних рис, які об'єднують їх з південними говорами торлакського діалекту і вкрай західними болгарськими говорами [14].

У складі північного діалекту виділяють наступні говори:

  • західні говори:
    • ніжньоположські говори;
    • скопсько-црногорські говори;
    • горанські говори.
  • північно-східні (кумановсько-кратовські) говори:
    • кумановські говори;
    • кратовські говори;
    • кривопаланецькі говори;
    • овчепольскі говори.

Горанські говори, поширені в південно-західних районах Косова і в прикордонних з ними районах Албанії — в регіоні Гора (на північних і західних схилах Шар-Планини), в традиціях македонської діалектології зараховуються до македонського діалектного ареалу (зокрема, таким дослідником македонської мови, як Божидар Відоєскі). У той же час подібна точка зору скептично сприймається сербськими і хорватськими діалектологами, зокрема, критикується сербським лінгвістом П. Івічем і хорватським лінгвістом Д. Брозовічем. Як і інші слов'янські говори Косова, горанські говори на діалектологічної карті П. Івіча включені в ареал призренсько-південноморавського діалекту торлакського діалекту[20].

У класифікації, що базується на працях Б. Відоєскі і Б. Конескі (опублікована у виданні «The Slavonic Languages», 1993), ніжнеположські (тетовські), скопсько-црногорські і горанські говори віднесені до західномакедонської діалектної групі, а східні (кумановсько-крівопаланецькі) говори віднесені до східномакедонської діалектної групі [21].

Болгарські діалектологи включають північномакедонські говори до складу периферійного ареалу північно-західних західноболгарської діалектної групи, при цьому в горанських говорах, які визначаються як змішані, відзначається поєднання рис периферійних ареалів північно-західної і південно-західної підргруп західноболгарських говорів[13][22][23].

Західний діалект[ред. | ред. код]

Говори західномакедонського діалекту відносяться до найбільш специфічних македонських говорів. Виділяються центральні говори на південь від Скоп'є, в яких відзначається зміна праслов'янської носової *ǫ в /a/ і в водночас широко представлені багато типово західномакедонських діалектних особливостей. На захід і південь від центральних виділяються периферійні говори: говори охридсько-преспанського регіону і говори околиць Дебару на заході, говори околиць Гостивару на північному заході, а також ряд архаїчних острівних говорів уздовж кордону з албанським мовним ареалом і анклави македонських говорів на території самої Албанії. Західну і східну групи розділяє пучок з більш, ніж 35 ізоглос, що проходить по долинах річок Пчиня, Вардар і Црна[24].

До західномакедонських відносять такі говори:

  • центральні говори:
    • поречські говори;
    • кичевські говори;
    • прилепські говори;
    • бітольські говори;
    • велеські говори.
  • західні говори:
    • верхнеполозькі (гостиварські) говори]];
    • охридські говори;
    • струзькі говори;
    • дебарські говори;
    • реканськ говори;
    • малореканські (галічнікські) говори;
    • дрімкольсько-голобрдовські говори;
    • вевчансько-радождські говори.
  • південні (південно-західні) говори:
    • преспанські говори:
      • ніжньопреспанські говори;
      • верхньопреспанські говори.
    • корчанські говори;
    • костурські говори;
    • нестрамські говори;
    • лерінські говори.

У виданні «The Slavonic Languages» (1993) представлений наступний варіант класифікації західномакедонської діалектної групи, заснований на роботах Б. Відоєскі і Б. Конескі [21]:

  • охридсько-преспанські говори:
    • ніжньопреспанські говори;
    • охридсько-стружські говори;
    • вевчансько-радождські говори.
  • дебарські говори:
    • дрімкольсько-голобрдовські говори;
    • дебарські говори;
    • реканські говори;
    • малореканські (галічнікські) говори.
  • горанські говори.
  • скопсько-црногорські говори.
  • полозькі говори:
    • верхньополозькі (гостіварські) говори;
    • ніжньополозькі (тетовські) говори.
  • центральні (західно-центральні) говори.
  • костурсько-корчанські говори:
    • нестрамські говори;
    • корчанські говори;
    • костурські говори.

Болгарські діалектологи включають центральні (велесько-прилепсько-бітольські) говори до складу так званих а-говорів (центрального ареалу) південно-західної підгрупи західноболгарської діалектної групи. Решта західномакедонських говорів відносять до периферійного південно-західного ареалу (до не-а-говорів). До складу периферійного ареалу включаються також кукушсько-воденські і гевгелійські говори, які часто розглядаються як говори східномакедонського ареалу. У лерінських говорах відзначається широке поширення діалектних рис центральних південно-західних говорів, а в корчанських — діалектних рис західнорупских говорів східноболгарської діалектної групи[13][25]. Деякі говори західномакедонського ареалу (преспанські і корчансько-костурсько-лерінські) можуть розглядатися як перехідні між західною і східною діалектними групами [14].

Східний діалект[ред. | ред. код]

Територія східної (південно-східної) діалектної групи розміщена на схід від західних говорві і на південь від лінії Скоп'є — Светі-Николе — Злетово, вона розділена між трьома державами — Болгарією, Грецією і Півнчною Македонією. У Пирінській Македонії в Болгарії поширені малешевьско-пиінські говори, в Егейській Македонії в Греції — солунсько-воденські говори, в Північній Македонії — штипсько-струміцькі і інші говори [14].

В цілому до числа східомакедонських говорів відносять:

  • тіквешсько-маріовські говори;
  • штипсько-струміцькі говори;
  • малешевсько-пирінські говори;
  • солунсько-воденські говори.

Згідно варіанту класифікації македонських діалектів, представленому в роботах Б. Відоєскі і Б. Конескі, до східномакедонських відносять також кумановсько-кратовські (кумановськл-кривопаланецькі) говори, які часто розглядаються як північномакедонські, і драмсько-серські (серсько-неврокопські) говори, які часто розглядаються як західнорупські східноболгарські говори [21]:

  • кумановсько-кратовські (кумановськл-кривопаланецькі) говори;
  • штипсько-струміцькі говори;
  • тіквешсько-маріовські говори;
  • малешевсько-пирінські говори;
  • солунсько-воденські (нижньвардарські) говори;
  • драмсько-серські (серсько-неврокопські) говори.

Згідно діалектологічної карті болгарської мови, малешевсько-пирінському ареалу приблизно відповідає ареал благоєвградських говорів, штипсько-струміцькому ареалу — ареал штипсько-радовішськіх говорів, тіквешсько-маріовському ареалу — ареали маріовських і неготінських говорів. Всі зазначені говори включаються до складу а-говорів південно-західної підгрупи західноболгарської діалектної групи. Солунсько-воденському ареалу відповідають ареали гевгелійських і кукушсько-воденських не-а-говорів південно-західної підгрупи і ареал західнорупських східноболгарських солунських говорів[13][25][26].

Тіквешсько-маріовські говори східномакедонського ареалу іноді включають в перехідну смугу говорів, розміщених між західним і східним діалектними ареалами [14].

Діалектні відмінності[ред. | ред. код]

Фонетика[ред. | ред. код]

Голосні[ред. | ред. код]

Рефлекси Ѫ в болгаро-македонському діалектному ареалі

Система вокалізму центральних говорів характеризується наявністю п'яти фонем /a/, /e/, /i/, /o/, /u/. Для інших македонських говорів, виключаючи малореканські, реканські, дрімкольсько-голобрдовські, вевчансько-радождські, нестрамські, корчанські і частину ніжнепреспанських, також характерна наявність голосної / ə /. Фонема / å / або / ɔ / зустрічається в говорах, в яких відсутня / ə /, крім малореканських і корчанських. Фонема / ä / відзначається в вокалічних системах вевчансько-радождських і корчанських говорів, а також в системі вокалізму говорів сіл Сухо та Висока поблизу Салонік. Фонема / ü / характерна для корчанських говорів. Складова сонорна / r̥ / поширена в македонських говорах ширше, ніж / l̥ /, остання зустрічається тільки в малореканських говорах [9][27].

У більшості македонських говорів на місці праслов'янської *ě відзначається голосна / e /, в ряді східномакедонських говорів * ě розвинулася в / a / в позиції після африкати / с / — cal «цілий» (в східних говорах), cel (в західних). В говорах східної частини Піринської Македонії і східної частини Егейської Македонії рефлексом *ě під наголосом є голосні / a / або / ä /. При цьому в східно-егейських говорах відсутній будь-який вплив на реалізацію рефлексу *ě , а в східно-піринських говорах / a / можлива тільки, якщо в наступному складі присутня голосна заднього ряду, перед складом з голосною переднього ряду рефлексом *ě є голосна / e /: b'ala «біла» — b'ali «білі» (в серсько-драмських говорах),b'äla — b'äli(в солунських говорах), але b'ala — beli (в неврокопських говорах). Особливий тип реалізації давньої *ě як / ɪ̯ä / під наголосом відзначається в корчанських говорах [27].

За наявності рефлексів редукованих голосних, складових сонорних, а також носової *ǫ сучасні македонські говірки поділяються на 6 груп [27]:

  • Північна (тетовські, скопсько-црногорські і кумановсько-кратовські говори);
  • Периферійна (гостіварські, охридсько-преспанські, костурсько-корчанські і солунсько-воденські говори);
  • Західно-центральна;
  • Східно-центральна (тіквешсько-маріовські, штипсько-струміцькі і малешевсько-піринські говори);
  • Дебарська;
  • Серсько-неврокопська.

Рефлекси праслов'янських фонем на прикладах слів сон «сон», ден «день», крв «кров», волк «вовк», пат «дорога, шлях»[27]:

групи говорів праслов'янські фонеми та їх рефлекси
ǔ ǐ r̥ l̥ ǫ
північна sən dən krv vuk put
східно-центральна son den krv vək pat
західно-центральна son den krv volk pat
дебарська son den korv volk pot
периферійна son den kərv vəlk pət
серсько-неврокопська sən den kərv vəlk pət

Особливі рефлекси представлені в деяких говорах дебарської групи (реканських і дрімкольсько-голобрдовських), в яких відповідно фонемі / o / виступають голосні / o /, / å / або / ɔ /. Для малореканських говорів характерні наступні рефлекси складових сонорних і носової *ǫ : krv , vlk , pot . Для горанских: krv , vuk , pət , при цьому на місці *l̥ в залежності від діалекту того чи іншого села, або в залежності від тієї чи іншої групи лексем можуть зустрічатися також lə , əl , əv , ov , ou̯ . Рефлекси *ǔ і ǐ в говорах Гори — голосні e і o відповідно ( den , son ).

Фонема / ə / в неврокопських говорах реалізується як / å /, в корчанських говорах і говорах сіл, розташованих на північ від Костура, — як / a /. У костурсько-корчанському ареалі збереглися носові голосні (поєднання чистих голосних і носових сонорних): zəmb «зуб» (в костурських), zåmb (в нестрамських), zamb (в корчанських). Для вевчансько-радождських говорів характерні наступні рефлекси складових сонорних і носового *ǫ : påt , kärv , volk (але kälk «стегно»), історично / å / — після губно-губних приголосних, в інших позиціях — / ä /, в обох випадках під наголосом. У ніжньопреспанських: påt , krv , våk , але pålno «повне». У говорах сіл Сухо і Висока на місці носового *ǫ відзначається поєднання ən : pənt’ [28].

Приголосні[ред. | ред. код]

Поширення приголосної /ќ/
Поширення приголосної /ѓ/

В області консонантизму в македонському мовному ареалі відзначаються такі діалектні відмінності, як наявність / відсутність фонеми / х / і (в інтервокальній позиції) фонеми / v /. Ці мовні явища поділяють західний і східний діалектні регіони: на заході / x / (за винятком тетовських, горанських і корчанських говорів) і / v / (за винятком малореканських говорів і частини говорів костурсько-корчанського регіону) відсутні, на сході ці приголосні зберігаються: glava «голова» — [gla], glavi «голови» — [glaj]. У східному діалекті виняток становлять тіквешсько-маріовські і кумановсько-кратовські говори, в яких немає приголосної фонеми / x /.

Східний діалектний регіон виділяється також тим, що на початку слова перед рефлексами праслов'янської носової голосної *ǫ розвинулася протетична приголосна / v /, в західному регіоні в цій же позиції відзначається протетична /j/: vaglen «вугілля» — jaglen.

Крім того, македонська діалектна територія поділяється на кілька ареалів в залежності від розвитку древніх поєднань *tj , *kt , *dj . В північних і центральних діалектах на місці зазначених сполучень сформувалися приголосні /ќ / і /ѓ /. В периферійних південних, західних і східних — сформувалися поєднання / št /, / žd / або / šč /, / žǯ /, / š'č’ /, /ž'ǯ’/ [29].

Просодія[ред. | ред. код]

В говорах західного діалектного регіону сформувалася фонетична система з фіксованим наголосом, що падає на третій від кінця слова склад — в говорах Північної Македонії, і на передостанній склад — в говорах, головним чином, Албанії та Греції. Для східних говірок характерні різні типи нефіксованого наголосу. У тіквешсько-маріовських говорах наголос рухомий, але обмежується третім або передостаннім від кінця слова складом. У солунсько-воденських говорах наголос прив'язан до певної морфеми слова і змінюється в парадигмі цього слова, обмежуючись при цьому двома останніми складами (при цьому наголос ніколи не падає на кінцевий відкритий склад іменників). У кумановсько-кратовських і штипсько-струміцьких говорах наголос падає на певну морфему і змінюється в парадигмі без обмежень, за винятком кінцевого відкритого складу іменників. В малешевсько-піринських, неврокопських і драмсько-серських говорах наголос вільний і не закріплений за певною морфемою. В солунсько-воденських, неврокопських і драмсько-серських говорах вільний динамічний характер наголосу викликав редукцію ненаголошених / a /, / e /, / о /, які перейшли в цій позиції в голосні [ə], [i], [u] [27][30].

Морфологія і синтаксис[ред. | ред. код]

В області морфології і синтаксису відзначаються такі протиставлення західного і східного діалектних регіонів [29][31]:

  • Наявність на заході членної морфеми артикля чоловічого роду в формі однини -ot , на сході — наявність морфеми -o ;
  • Наявність на заході потрійного постпозитивного означеного артикля і відсутність його на сході;
  • На заході — синтетична форма займенники 1-ї особи множини в давальному відмінку — nam , на сході — аналітична форма — na nas ;
  • На заході — поширення особового займенника чоловічого роду в 3-й особі однини в називному відмінку toj «він», на сході — поширення особистого займенника on , форма on відома також на заході (в північно-західних говорах), а форма toj  — на сході (в драмсько-серських і неврокопських говорах);
  • На заході — форма особового займенника жіночого роду в 3-й особі однини знахідного відмінка — je (в тетовських і горанских говорах — ga ), на сході — форма ja (до лінії Велес — Прилеп — Бітола);
  • На заході — форма особового займенника жіночого роду в 3-й особі однини давального відмінка — je , на сході — форма i ;
  • На заході — форма особового займенника в 3-м особі множини знахідного відмінка — i , на сході — форма gi , крім говірок східного діалектного ареалу дана форма зустрічається також в північно-західних говорах;
  • На заході (а також в тіквешсько-маріовських говорах) — у більшості односкладових іменників чоловічого роду в множині відзначається варіант закінчення -ovi , -oj , на сході — варіант закінчення — -ove ;
  • На заході (а також в північно-східних говорах) — наявність непрямих відмінків іменників, що позначають осіб або особові імена, на сході — відсутність непрямих відмінків;
  • На заході — непослідовне вживання форми рахункової множини, на сході (а також в північно-західних говорах) — послідовне вживання даної форми;
  • Наявність в західному діалектному ареалі закінчення -t в 3-й особі однини дієслів теперішнього часу, в східному ареалі (а також в північно-західних говорах) — відсутність флексії -t в формах дієслів 3-ї особи однини теперішнього часу;
  • Наявність в західному діалектному ареалі словоформи суплетивного дієслова sum «бути» в 3-особі множини теперішнього часу — se , в східному ареалі і в північно-західних говорах цій формі протистоїть форма sa ;
  • На заході — утворення деяких дієслівних форм з l  — формою смислового дієслова без допоміжного дієслова sum в 3-м особі однини і множини, на сході — допоміжне дієслово sum не опускається;
  • На заході — наявність дієслівних форм з допоміжним дієсловом ima / nema «мати» / «не мати», на сході — відсутність таких форм;
  • На заході — аорист дієслів недосконалого виду є застарілою і виходить з ужитку формою, на сході — аорист дієслів недосконалого виду активно використовується;
  • На заході — наявність клітик на початку пропозиції (прокліза коротких форм особових займенників), на сході — відсутність клітик особових займенників на початку пропозиції.

Часто ті чи інші морфологічні і синтаксичні риси заходу чи сходу охоплюють всю північну македонську діалектну територію. Таким чином, північний діалект по ряду одних морфологічних і синтаксичних явищ зближується з західним діалектом, по ряду інших — зі східним [29].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Преглед на македонски дијалекти (со звучен запис на дијалектните текстови). Врз основа на трудовите на академик Божидар Видоески (pdf, mp3). — МАНМ. Центар за ареална линвистика.
  2. ↑ Friedman, 1993, Map 6.1. The Republic of Macedonia and adjacent territory.
  3. ↑ Коряков Ю. Б. Приложение. Карты славянских языков. 3. Балкано-славянские языки // Языки мира. Славянские языки. — Academia, 2005. — ISBN 5-87444-216-2.
  4. ↑ Усикова, 2005, с. 102—103.
  5. ↑ Friedman, Victor (2001). Macedonian. Sociolinguistic and Geolinguistic Situation. Geography (англ.). Duke University. Slavic and Eurasian Language Resource Center. с. P. 4. Архів оригіналу за 22 січня 2017. {{cite web}}: |pages= має зайвий текст (довідка); Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)(Перевірено 15 травня 2019)
  6. ↑ Усикова Р. П. Македонский язык // Лингвистический энциклопедический словарь. — М. : Советская энциклопедия, 1990. — 685 с. — ISBN ISBN 5-85270-031-2.
  7. ↑ а б Усикова, 2005, с. 103.
  8. ↑ Macedonian. A language of Macedonia (англ.). Ethnologue: Languages of the World (17th Edition). 2013. Архів оригіналу за 6 вересня 2019. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)(Перевірено 15 травня 2019)
  9. ↑ а б Friedman, 1993, с. 299.
  10. ↑ Дуличенко А. Д. Введение в славянскую филологию. — "Флинта", 2014. — ISBN 978-5-9765-0321-2.
  11. ↑ Супрун А. Е., Скорвид С. С. Славянские языки // Языки мира. Славянские языки. — Academia, 2005. — ISBN 5-87444-216-2.
  12. ↑ Усикова, 2005, с. 102.
  13. ↑ а б в г Карта на диалектната делитба на българския език (болг.). Институт за български език. Архів оригіналу за 2 травня 2019. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)(Перевірено 15 травня 2019)
  14. ↑ а б в г д Усикова, 2005, с. 104.
  15. ↑ Friedman, Victor (2001). Macedonian. Sociolinguistic and Geolinguistic Situation. Status (англ.). Duke University. Slavic and Eurasian Language Resource Center. с. P. 6. Архів оригіналу за 22 січня 2017. {{cite web}}: |pages= має зайвий текст (довідка); Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)(Перевірено 15 травня 2019)
  16. ↑ Усикова, 2005, с. 106.
  17. ↑ Усикова, 2005, с. 105.
  18. ↑ Friedman, Victor (2001). Macedonian. Sociolinguistic and Geolinguistic Situation. Standardization (англ.). Duke University. Slavic and Eurasian Language Resource Center. с. P. 5—6. Архів оригіналу за 22 січня 2017. {{cite web}}: |pages= має зайвий текст (довідка); Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)(Перевірено 15 травня 2019)
  19. ↑ Дуличенко А. Д. Языки мира. Славянские языки. — Academia, 2005. — ISBN 5-87444-216-2.
  20. ↑ Ивић П. Диjалектолошка карта српскохрватског подручjа (Диалектологическая карта сербохорватского языка) (серб.). Imageshack.us. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)(Перевірено 15 травня 2019)
  21. ↑ а б в Friedman, 1993, Map 6.1. The Republic of Macedonia and adjacent territory..
  22. ↑ Диалектната делитба на българския език. Крайни северозападни говори (PDF) (болг.). Институт за български език. Българска диалектология и лингвистична география. Карта на диалектната делитба на българския език. с. C. 10—12. Архів оригіналу (PDF) за 22 січня 2017. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)(Перевірено 15 травня 2019)
  23. ↑ Диалектната делитба на българския език. Крайни югозападни (не-а-) говори (PDF) (болг.). Институт за български език. Българска диалектология и лингвистична география. Карта на диалектната делитба на българския език. с. C. 15. Архів оригіналу (PDF) за 22 січня 2017. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)(Перевірено 15 травня 2019)
  24. ↑ Усикова, 2005, с. 103—104.
  25. ↑ а б Диалектната делитба на българския език. Югозападни говори (PDF) (болг.). Институт за български език. Българска диалектология и лингвистична география. Карта на диалектната делитба на българския език. с. C. 12—15. Архів оригіналу (PDF) за 22 січня 2017. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)(Перевірено 15 травня 2019)
  26. ↑ Диалектната делитба на българския език. Западнорупски говори (PDF) (болг.). Институт за български език. Българска диалектология и лингвистична география. Карта на диалектната делитба на българския език. с. C. 8—9. Архів оригіналу (PDF) за 22 січня 2017. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)(Перевірено 15 травня 2019)
  27. ↑ а б в г д Friedman, 1993, с. 301.
  28. ↑ Friedman, Victor (2001). Macedonian. Sociolinguistic and Geolinguistic Situation. Dialects. Vocalic Inventories (англ.). Duke University. Slavic and Eurasian Language Resource Center. с. P. 6—7. Архів оригіналу за 22 січня 2017. {{cite web}}: |pages= має зайвий текст (довідка); Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)(Перевірено 15 травня 2019)
  29. ↑ а б в Friedman, 1993, с. 302.
  30. ↑ Friedman, Victor (2001). Macedonian. Sociolinguistic and Geolinguistic Situation. Dialects. Prosody (англ.). Duke University. Slavic and Eurasian Language Resource Center. с. P. 7. Архів оригіналу за 22 січня 2017. {{cite web}}: |pages= має зайвий текст (довідка); Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)(Перевірено 15 травня 2019)
  31. ↑ Friedman, Victor (2001). Macedonian. Sociolinguistic and Geolinguistic Situation. Dialects. Morphology (англ.). Duke University. Slavic and Eurasian Language Resource Center. с. P. 7—8. Архів оригіналу за 22 січня 2017. {{cite web}}: |pages= має зайвий текст (довідка); Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)(Перевірено 15 травня 2019)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Friedman V. A. The Slavonic Languages. — London, New York : Routledge, 1993. — 249—305 p. — ISBN 0-415-04755-2.
  • Божидар Видоески. Македонски јазик. — 1960—1961. — Т. XI—XII.
  • Усикова Р. П. Языки мира. Славянские языки. — Academia, 2005. — С. 102—139. — ISBN 5-87444-216-2.

Посилання[ред. | ред. код]

Західні:
Слов'янські держави
Східні:
Південні:
західні:
східні:
Інші:
† мертві, а також які розділились чи змінились.
§ вживаються місцеві різновиди мови — ізводи.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Діалекти_македонської_мови&oldid=34887296