Дунаєвецький ґебіт — Вікіпедія

Kreisgebiet Dunajewzy
Дунаєвецький ґебіт
Держава Німецька імперія
Райхскомісаріат Україна
Генеральна округа Волинь-Поділля
Центр Дунаївці
Уряд
 - Ґебітскомісар Едуард Еггерс[1][2]
Площа
 - Повна 1892[3] км²
Населення (1943)
 - Усього 160,741
Джерело: territorial.de
Керівник біржі праці Кнохе[4]

'Дунаєве́цький ґебі́т (нім. Kreisgebiet Dunajewzy «Дунаєвецька округа») — адміністративно-територіальна одиниця генеральної округи Волинь-Поділля Райхскомісаріату Україна з центром у Дунаївцях, яка існувала протягом німецької окупації Української РСР.

Історія[ред. | ред. код]

Округу (ґебі́т) утворено 1 вересня 1941 опівдні[5] з Дунаєвецького, Миньковецького, Віньковецького і Солобковецького районів тодішньої Кам'янець-Подільської області.

Станом на 1 вересня 1943 Дунаєвецький ґебіт поділявся на 4 німецькі райони: район Віньківці (нім. Rayon Winkowzy), район Дунаївці (нім. Rayon Dunajewzy), район Миньківці (нім. Rayon Minkowzy) і район Солобківці (нім. Rayon Solobkowzy).[5]

У Дунаївцях виходив друкований орган Дунаєвецького гебітскомісаріату «Урядові Дунаєвецькі вісті», який спочатку називався «Дунаєвецькі вісті». Збереглися випуски з 1 жовтня 1941 по 1944 рік.[6]

31 березня 1944 року окружний центр Дунаївці зайняли радянські війська.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. The Untold Stories (англ.)
  2. Олійник та Завальнюк, 2012, с. 260.
  3. Дані про площу і населення гебітів та районів на території сучасної Хмельниччини станом на 1 січня 1943 р. Архів оригіналу за 16 січня 2017. Процитовано 13 січня 2017.
  4. Гальчак С. Д. «Східні робітники» з Поділля у Третьому рейху (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 9 жовтня 2015.
  5. а б Territoriale Veränderungen in Deutschland und deutsch verwalteten Gebieten 1874–1945. (нім.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2012. Процитовано 13 лютого 2015. Territoriale Veränderungen in Deutschland und deutsch verwalteten Gebieten 1874–1945. (нім.)
  6. Періодичні видання на окупованій території України в 1941–1944 роках. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 13 лютого 2015.

Джерела[ред. | ред. код]