Доктрина Зоненфельда — Вікіпедія

Доктри́на Зоненфе́льда — концепція закордонної політики США, сформована на дипломатичній конференції у Лондоні в кінці 1975 чільником Державного департаменту і NSA Гельмутом Зоненфельдом.

Закладала остаточну віддачу держав Східної Європи під зверхність СРСР як найкращий спосіб гарантування миру та уникнення Третьої світової війни. Була виявом слабкости адміністрації Джеральда Форда і поступу занепаду американської дипломатії від часу Генрі Кіссенджера. Вже в 1976 скритикована контркандидатом Форда на президентських виборах Рональдом Рейганом як «продаж підкорених народів і змушення їх до ствердження свого поневолення».

Література[ред. | ред. код]

• С. П. Галака. Форда доктрина (Тихоокеанська доктрина Форда) // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
• Aurel Braun. Soviet Naval Policy in the Mediterranean, the «Sonnenfeld Doctrine», and Yugoslavia. — 1977. — 100 с. (англ.)

На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.