Джорджо де Стефані — Вікіпедія

Джорджо де Стефані
Giorgio de Stefani
Громадянство Італія Італія
Дата народження 24 лютого 1904(1904-02-24)
Місце народження Верона, Італія
Дата смерті 22 жовтня 1992(1992-10-22) (88 років)
Місце смерті Рим, Італія
Початок кар'єри 1920 (в аматорському турі)[1]
Робоча рука Дворушницький (дворучний форгенд)

Одиночний розряд

Титулів 85[2]
Найвища позиція Ранг 6 (1934, Literary Digest)[3]
Мейджори
Австралія ЧФ (1935)
Ролан Гаррос Ф (1932)
Вімблдон 4р (1933)

Парний розряд

Титулів 54[2]
Мейджори
Австралія ЧФ (1935)
Ролан Гаррос ЧФ (1934)[4]
Вімблдон 3р (1935,[5] 1937)
Інші парні турніри
Мікст
Австралія 2р (1935)
Ролан Гаррос 3р (1932)

Джорджо де Стефані (італ. Giorgio de Stefani; 24 лютого 1904 — 22 жовтня 1992) — колишній італійський тенісист. Найвищу одиночну позицію світового рейтингу — 6 місце досяг 1934 року (за даними Literary Digest). Здобув 85 одиночних та 54 парні титули. Найвищим досягненням на турнірах Великого шолома був фінал в одиночному розряді.

Фінали турнірів Великого шолома[ред. | ред. код]

Одиночний розряд (1 поразка)[ред. | ред. код]

Результат Рік Турнір Покриття Суперник Рахунок
Поразка 1932 Чемпіонат Франції Ґрунт Франція Анрі Коше 0–6, 4–6, 6–4, 3–6

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Donato Martucci (September–October 1990). Giorgio de Stefani, the guardian (PDF). Olympic Review. № 275–276. Лос-Анджелес, Сполучені Штати Америки: LA84 Foundation. с. 450—452. Процитовано 4 жовтня 2012.
  2. а б Donato Martucci (February 1990). Giorgio or Olympic loyalty (PDF). Olympic Review. № 268. Лос-Анджелес, Сполучені Штати Америки: LA84 Foundation. с. 86—87. Процитовано 4 жовтня 2012.
  3. J. Brooks Fenno, Jr. (20 жовтня 1934). Ten at the Top in Tennis. The Literary Digest. New York: 36.
  4. Perry beaten. The Advertiser. Т. 76, № 23,601. Adelaide, Australia. 31 травня 1934. с. 10. Процитовано 8 жовтня 2012.
  5. Arthur Shakespeare, ред. (3 липня 1935). Crawford to Meet Perry in Semi Final at Wimbledon. The Canberra Times. Т. 9, № 2,435. Канберра, Австралія: Federal Capital Press of Australia. с. 1. Процитовано 8 жовтня 2012.

Посилання[ред. | ред. код]