Джон Майкл Бішоп — Вікіпедія

Джон Майкл Бішоп
англ. John Michael Bishop
John Michael Bishop
John Michael Bishop
John Michael Bishop
Народився 22 лютого 1936(1936-02-22)[1][2][…] (88 років)
Йорк, Пенсільванія, США[1][4]
Місце проживання США
Країна США США
Національність Білі люди[4]
Діяльність біолог, вірусолог, лікар-імунолог, викладач університету, лікар, онколог, хімік, мікробіолог
Alma mater Гарвардський університет
Галузь імунологія, мікробіологія
Заклад Каліфорнійський університет у Сан-Франциско[5][4]
Національний інститут алергії й інфекційних хворобd
Науковий ступінь докторський ступінь[6] і доктор філософії[7]
Науковий керівник Gebhard Kochd[5]
Аспіранти, докторанти Patrick O. Brownd[5]
Chi V. Dangd[5]
Гаролд Вармус[5]
Kari Alitalod[5]
Joshua M Kapland[8]
Членство Національна академія наук США[9]
Американська академія мистецтв і наук[10]
Європейська академія[11][12]
American Society for Cell Biologyd[13]
Американське товариство мікробіологіїd
American Society for Virologyd
Alpha Omega Alphad
Лондонське королівське товариство[14]
Відомий завдяки: ретровірусний онкогенез
Нагороди Нобелівська премія з фізіології або медицини (1989)
Національна наукова медаль США (2003)

CMNS: Джон Майкл Бішоп у Вікісховищі

Джон Майкл Бішоп (англ. John Michael Bishop; народився 22 лютого 1936 року, Йорк, Пенсільванія, США) — американський імунолог і мікробіолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини 1989 року «за відкриття клітинної природи ретровірусних онкогенів», яку він розділив з Гарольдом Вармусом. Професор Університету Каліфорнії в Сан-Франциско.

Біографія[ред. | ред. код]

Джон Майкл Бішоп народився 22 лютого 1936 року в Йорку (Пенсільванія) в сім'ї лютеранського священика. Він закінчив невелику сільську школу, а потім провінційну вищу школу. Дружба з сімейним лікарем Робертом Кафом стимулювала його інтерес до біології людини. Вирішивши вступити до медичної школи, Бішоп спочатку закінчив Геттісберзький коледж, а потім почав вивчати медицину в Гарвардському університеті. Там він вперше почав займатися вірусами тварин. Після закінчення медичної школи Бішоп 2 роки пропрацював лікарем у Массачусетському загальному госпіталі, а потім вступив у пост-докторантуру в Національний інститут здоров'я в Бетезді, де займався реплікацією поліовірусу, а після річного перебування в Гамбурзі отримав позицію в Університеті Каліфорнії в Сан-Франциско, де працює досі.

Науковий внесок[ред. | ред. код]

Спочатку Джон Бішоп цікавився молекулярною біологією, але брак досвіду не дозволив йому безпосередньо займатися дослідженнями в цій галузі, тому він вибрав наукову нішу, яка, не бувши областю фундаментальної молекулярної біології, тим не менше дозволила йому бути залученим в неї. Він займався вірусами, зокрема їх реплікацією. В Університеті Каліфорнії Бішоп почав працювати з вірусом саркоми, який пізніше став вважатися одним з класичних ретровірусів. У цей час Говард Темін та Девід Балтімор відкрили зворотну транскриптазу, ключовий фермент ретровірусу. Бішоп зміг описати механізм копіювання РНК в ДНК зворотною транскриптазою і охарактеризував вірусну РНК в інфікованій клітнині. Наприкінці 1970-х років Бішоп разом з Гарольдом Вармусом досліджували як вірус саркоми трансформує інфіковані клітини в неоплазми. Вони виявили, що ген вірусу, що викликає утворення пухлини, або неопластичних трансформацію інфікованих клітин, (src) опинився в вірусному геномі в результаті захоплення нормального клітинного гена (прото-онкогена) в процесі трансдукції. Мутація цього гена перетворила його в онкоген.

У 1989році у Бішоп та Вармус отримали за свої дослідження Нобелівську премію з фізіології або медицини.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]