French
DeutschДжон Дос Пассос — Вікіпедія
| Джон Дос Пассос | ||||
|---|---|---|---|---|
| John Dos Passos | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | John Roderigo Dos Passos | |||
| Народився | 14 січня 1896 Чикаго, штат Іллінойс | |||
| Помер | 28 вересня 1970 (74 роки) Балтимор, штат Меріленд | |||
| Поховання | Yeocomico Episcopal Churchyardd[1] | |||
| Громадянство |  США | |||
| Національність | американець | |||
| Діяльність | письменник | |||
| Alma mater | Гарвардський університет[2], Чоут Розмарі Голлd, Гарвардський коледж і Sidwell Friends Schoold | |||
| Мова творів | англійська | |||
| Напрямок | модернізм, втрачене покоління | |||
| Жанр | Втрачене покоління | |||
| Magnum opus | U.S.A.[d] і Manhattan Transferd | |||
| Членство | Американська академія мистецтв та літератури і Американська академія мистецтв і наук | |||
| Партія | Республіканська партія США | |||
| Мати | Lucy Addison Sprigg Dos Passosd[3] | |||
| Автограф |  | |||
| Учасник | Перша світова війна | |||
| Нагороди | ||||
| Сайт: johndospassos.com | ||||
| | ||||
 Джон Дос Пассос у Вікісховищі | ||||
Джон Родеріґо Дос Пассос (англ. John Roderigo Dos Passos; нар. 14 січня 1896, Чикаго — пом. 28 вересня 1970, Балтимор) — американський письменник португальського походження. Дід письменника за батьком, Мануел Жоакім Душ Пассуш (Manuel Joaquim Dos Passos), — виходець із селища Понта-ду-Сол на острові Мадейра, який емігрував до США в 1830 році.[4]
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в Чикаго в сім'ї успішного адвоката. Після закінчення престижної школи в Коннектикуті в 1907 році в супроводі наставника відправився за кордон вивчати класичне мистецтво, літературу й архітектуру. Протягом шести місяців він відвідав Францію, Англію, Італію, Грецію і Близький Схід.[5] Закінчив Гарвардський університет (1913-1916). Влітку 1918 року був мобілізований в армію США і відправлений до Парижа. Армійське начальство дозволило йому відвідувати курси з антропології в Сорбонні. У роки першої світової війни працював водієм санітарної машини. Писати почав у воєнні роки. Після війни багато подорожував по Європі як кореспондент кількох американських газет.[6]
У 1927 році відбулася подія, що істотно вплинула на світогляд Дос Пассоса, — страта анархістів Нікола Сакко і Бартоломео Ванцетті. Дос Пассос пережив душевну кризу, підсумком якої стала трилогія «США»: «42-а паралель» (1930), «1919» (1932) і «Великі гроші» (1936). Ця трилогія — вершина творчості Дос Пассоса. З роками він ставав дедалі консервативнішим у своїх поглядах, і це не могло не позначитися на його творчості. В 1960-ті роки книги Дос Пассоса ще продовжували виходити, але ані критики, ані широка публіка їх практично не помічали.[7]
Товаришував з Гемінґвеєм. До його розриву з Гемінґвеєм привела поїздка з останнім добровольцем на Громадянську Війну в Іспанії. За іншими даними, Дос Пассос виїхав з Іспанії і згодом порвав з лівим рухом після того, як резидентура НКВС у Мадриді розстріляла його друга-вченого і перекладача Хосе Роблеса.
Спосіб життя і дух 20 століття найповніше зображені в романі «Мангаттен» (Manhattan Transfer, 1935), який досліджує міське життя Нью-Йорка, і в трилогії «США» (U.S.A., 1930–1936) — «42-а паралель» (The 42nd Parallel, 1930), «1919» (Nineteen-Nineteen, 1931), «Великі гроші» (The Big Money, 1936), яка дає докладний огляд індустріальної Америки за 1898–1929 роки. Трилогія позбавлена зв'язної фабули, це калейдоскоп епізодів з життя найрізноманітніших персонажів, свого роду зріз американського суспільства.
Романи «Пригоди молодої людини» (Adventures of а Young Man, 1939), «Перший номер» (Number One, 1943) і «Великий задум» (The Grand Design, 1949) склали другу трилогію Дос Пассоса, яка вийшла в 1952 окремою книгою під назвою «Округ Колумбія» (District of Columbia). Йому належать іще кілька романів, у тому числі «Як найлегше досягти успіху» (Most Likely to Succeed, 1954) і «В середині століття» (Midcentury, 1961), збірка віршів «Візок на прив'язі» (A Pushcart at the Curb, 1922); п'єси «Сміттяр» (The Garbage Man, 1926), «Авіакомпанія» (Airways, Inc., 1929) і «На висотах успіху» (Fortune Heights, 1934); книги дорожніх нотаток «Росінант знову в дорозі» (Rossinante to the Road Again, 1922), «Східний експрес» (Orient Express, 1927), «У всіх краях» (In All Countries, 1934), «З війни на війну» (Journey Between Wars, 1938); і дві збірки соціологічних статей — «На чому ми стоїмо» (The Ground We Stand On, 1941) і «Стан країни» (State of Nation, 1944). Серед його останніх творів — «Війна містера Вілсона» (Mr. Wilson's War, 1962) і «Найкращі часи» (The Best Times, 1967).
Помер Джон Дос Пассос у Балтиморі 28 вересня 1970 року.
Політичні погляди[ред. | ред. код]
У молодості дотримувався лівих поглядів. Вважав США «нацією двох народів» — багатих та бідних. Із захопленням відгукувався про робітничий рух в США.
У 1928 році провів декілька місяців в СРСР, вивчаючи комунізм.
У 30-х роках працював у комісії Дьюї — суспільній групі, яка розслідувала звинувачення проти Троцького на Першому московському процесі (1936).
Розірвав з комунізмом радянського типу після поїздки в Іспанію під час громадянської війни.
Переклади українською[ред. | ред. код]
Українською мовою окремі твори Джона Доса Пассоса перекладали Василь Мисик, Ганна Касьяненко, Марія Лисиченко тощо.[8]
Найперший український переклад письменника, роману «The 42nd Parallel», в 1931 р. виконав на той момент поет-«плужанин», прозаїк і дипломований перекладач Василь Мисик (1907 — 1983), у подальшому — лауреат профільної премії імені Максима Рильського (1977), перший відомий на ім’я перекладач Джона Дос Пассоса в Україні взагалі, редактор і куратор багатотомного видання цього прозаїка, публікація якого розпочалася, але так і не була завершена в столичному видавництві «Література і мистецтво» (1934 — 1935). На жаль, згідно з рукописним автопереліком перекладених В. Мисиком творів, що зберігається в Харківському літературному музеї (НДФ-8576), завершений переклад роману «42-а паралеля», яким перекладач намагався випередити російського видавця, з невідомих причин опубліковано так і не було, а сам автограф утрачено. За спогадами Григорія Костюка (1902 — 2002), товариша В. Мисика і на той момент аспіранта НДІ літературознавства ім. Шевченка (тобто суч. Інститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України), перекладач так говорив про свою роботу над текстом: «Для мене це корисна вправа. Я все глибше і глибше входжу в світ англійської мови, в її синтаксу, синоніміку, а головне — ідіоматику. Дос Пассос у цьому сенсі для мене цілий скарб»[9]. У 1950/51 р. в рамках Гарвардського проекту (Harvard Refugee Interview Project / Harvard Project on the Soviet Social System) Григорій Костюк стверджував, що Василь Мисик переклав три томи Джона Дос Пассоса, але найпевніше, це є помилкою[10].
Перші опубліковані переклади з'явилися в періодиці. Всі вони фрагментарні:
- Пасос Дос, Джон. Уеслей Еверест: Оповідання[11] [ймовірно, пер. з рос.] / Худож. Д. Журавицький // Всесвіт. — 1933. — № 2. — С. 14-15.
- Дос Пассос, Джон. 1919: Роман-кінохроніка XX / Пер. з англ. В. Мисика // Червоний шлях. — 1934. — № 1. — С. 134-165; № 2/3. — С. 135-153; № 4. — С. 126-146; № 5. — С. 134-162; № 6. — С. 109-124; № 7/8. — С. 90-136; № 9. — С. 80-109; № 10. — С. 72-117.
У подальшому Джона Дос Пассоса видавало харківсько-київське видавництво «Література і мистецтво», запланувавши кількатомне видання «Творів». Перший том, виданий 1934 році, містив роман «Три солдати» в перекладі Ганни Касьяненко[12], другий том, виданий у 1933 році, містив роман «Менгеттен» у перекладі Марії Лисиченко, а четвертий том, виданий у 1935 році, містив роман «1919» у перекладі Василя Мисика, чиє імя в самій публікації вже не згадано через арешт перекладача. Збірку творів у повному обсязі не було завершено, світ побачили лише 1, 2 та 4 томи.
- Джон Дос Пассос. Три солдати (Твори. Т.1) . Переклад з англійської Ганни Касьяненко[13]. Київ-Харків: Література і мистецтво, 1934. 278.
- Джон Дос Пассос. Менгеттен (Твори. Т.2) . Переклад з англійської Марії Лисиченко. Київ-Харків: Література і мистецтво, 1933. 268 .
- Джон Дос Пассос. 1919 (Твори. Т.4). Київ-Харків: Література і мистецтво, 1935. 300с. Опубліковано анонімно.[14]
Посилання[ред. | ред. код]
- Дос Пассос Джон Родеріґо // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 566. — ISBN 966-692-578-8.
- Дос Пассос // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Твори Дос Пассоса англійською — на сайті Проект «Гутенберг» (англ.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Лада В. Коломієць: Забуті Перекладачі 1920-30-Х Років: Олекса Варавва, Микола Іванов, Іван Кулик, Люціана Піонтек, Дмитро Та Марія Лисиченки, Євген Касяненко, Ганна Касьяненко, Ганна Та Петро Чикаленки, Варвара Чередниченко- Наукові записки. – Випуск 104 (1). Серія: Філологічні науки (мовознавство): У 2 ч. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2012. – 482 стор.: 48-61. ISBN 966-8089-24-3
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ https://www.gf.org/fellows/all-fellows/john-dos-passos/
- ↑ Geni.com — 2006.
- ↑ "Don Passos Sees The Better Side", The Kansas City Star, Kansas City, Missouri, volume 72, number 75, December 1, 1951, page 1B.
(необхідна підписка) - ↑ Carr, Virginia Spencer (1984). Dos Passos: A Life. Evanston, IL: Northwestern University Press. ISBN 978-0-8101-2200-0. pages 114–117. The acknowledgement was never full or warm, nor were relations between the half-brothers Louis and John.
- ↑ See, e.g., John R. Dos Passos, "The Negro Question", Vol. 12, No. 8, Yale Law Journal 467 (1903) (arguing for returning power to states governing African American voting).
- ↑ Dos Passos, The Head and Heart of Thomas Jefferson, dust jacket, first edition, 1954, Doubleday.
- ↑ Коломієць, Л. Масштаби перекладацької діяльності українських літераторів 1920-30-х років (на матеріалі перекладів з англійської) // Часопис "Літературознавчі студії". 2011 №33 стор. 224-232
- ↑ Костюк Г. Зустрічі і прощання : спогади. Кн. 1 / Г. Костюк. — Едмонтон, 1987. — 743 с.
- ↑ Лаас Н. Із закордонних архівів: невідомі інтерв’ю Григорія Костюка (Німеччина, 1950–1951 роки) / Н. Лаас // Україна XX століття: культура, ідеологія, політика. – 2016. – Вип. 21. – С. 264.
- ↑ Розділ із роману «1919».
- ↑ Коломієць Л. Маловідомі Сторінки Українського художнього перекладу 1920-30-х років, створені жінками Часопис "Літературознавчі студії". 2012 №35 стор. 342-348
- ↑ У публікації помилково названа «Касяненковою».
- ↑ Сузір'я Інни Мельницької. Антологія вибраних творів та перекладів випускників Студії перекладача і молодого автора кафедри теорії та практики перекладу англійської мови ХНУ ім. В.Н.Каразіна під кервіництвом Інни Мельницької [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] - Упорядник та автор передмови: Олександр Кальниченко; редактор передмови та біографічних довідок: Л.М. Черноватий. Вінниця: Нова книга, 2013. 600 стор.: стор. 18-19 (серія "Dictum Factum"). ISBN 978-966-382-388-1
