French
DeutschДжейн Сеймур — Вікіпедія
| Джейн Сеймур англ. Jane Seymour | |||
 Ганс Гольбейн молодший, 1536 Музей історії мистецтв, Відень | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 20 травня 1536 — 24 жовтня 1537 (18 років, 3 місяці, 8 днів) | |||
| Коронація: | не було | ||
| Попередник: | Анна Болейн | ||
| Наступник: | Анна Клевська | ||
| Ім'я при народженні: | англ. Jane Seymour | ||
| Народження: | 1508 | ||
| Смерть: | 24 жовтня 1537 (29 років) палац Гемптон Корт, нині — західне передмістя Лондона, Англія | ||
| Причина смерті: | Післяпологова гарячка | ||
| Поховання: | каплиці Св. Георгія у Віндзорському замку | ||
| Країна: | Королівство Англія[1] | ||
| Релігія: | католицька церква | ||
| Рід: | Сеймури | ||
| Батько: | Джон Сеймур | ||
| Мати: | Маргарет Уентворт | ||
| Шлюб: | Генріх VIII (30 травня 1536 - 24 жовтня 1537) | ||
| Діти: | Едуард VI | ||
| Автограф: |  | ||
.svg)
Джейн Се́ймур (англ. Jane Seymour; 1508 — 24 жовтня 1537) — третя (після Анни Болейн) дружина короля Англії Генріха VIII, мати Едварда VI.
Ранні роки[ред. | ред. код]
Джейн, донька сера Джона Сеймура та Маргарет Вентворт, найімовірніше народилася у Вулфхоллі, графство Вілтшир, хоча також припускають, що у садибі Вест-Бауер у Сомерсеті. Дата її народження не записана, різні облікові записи використовують період десь від 1504 до 1509 рр., але загальноприйнятною вважається приблизно 1508 рік. Через свого діда по материнській лінії вона була нащадком сина короля Едуарда III Ліонеля Антверпенського, 1-го герцога Кларенса. Через це вона та король Генріх VIII були п'ятими за ступенем двоюрідними братом та сестрою. Також її прабабусею була Елізабет Чейні, прабабуся Анни Болейн та Катерини Говард (другої та п'ятої дружини Генріха відповідно).
Джейн не була такою високоосвіченою, як перша і друга дружини Генріха Катерина Арагонська та Анна Болейн. Вона трохи вміла читати і писати, але набагато краще зналася на рукоділлі та ведені домашнього господарства, які вважалися набагато більш необхідними для жінок. Повідомляється, що її рукоділля було красивим і складним, деякі з них збереглися аж до 1652 року, коли було зафіксовано, що вони були передані сім'ї Сеймур. Після її смерті зазначалося, що Генріх був «захопленим вишивальником».
У 1532 році Джейн стала фрейліною королеви Катерини, але, можливо, служила їй ще з 1527 року і продовжила служити королеві Анні разом з своєю сестрою Єлизаветою. Перше згадано про інтерес Генріха до Джейн було в лютому 1536 року, приблизно за три місяці до страти Анни.
Джейн високо хвалили за її ніжний, миролюбний характер, Джон Рассел називав її «ніжніша леді, яку я знав», а імперський посол Юстас Чапюїс (який називав її Джейн Семел у своїх листах) називав її «тихий океан» за її миротворчі зусилля при дворі. За словами Шапюї, вона була середнього зросту і дуже блідою, він також сказав, що вона не дуже вродлива, але Рассел сказав, що вона була «найпрекрасніша з усіх дружин короля». Полідор Вергілій сказав, що вона була «жінкою надзвичайної чарівності як за характером, так і за зовнішністю». Її вважали лагідною, ніжною, простою та цнотливою, а завдяки великій сім’ї вона вважала себе готовою мати багато дітей.
Одруження та народження спадкоємця[ред. | ред. код]
Генріх VIII був заручений з Джейн 20 травня 1536 року, наступного дня після страти Анни Болейн. Вони одружилися в Палаці Вайтголл, Вайтголл, Лондон, у комірчині королеви єпископом Ґардінером 30 травня 1536 р. Як весільний подарунок він надав їй 104 маєтки в чотирьох графствах, а також кілька лісів і мисливських угідь для її спільного життя та доходу, щоб утримувати її протягом шлюбу. Вона була публічно проголошена королевою 4 червня 1536 року. Її широко розрекламована симпатія до покійної королеви Катерини та її доньки Марії показала її співчуття та зробила її популярною фігурою серед простих людей і більшості придворних. Її так і не коронували через чуму в Лондоні, де мала відбутися коронація. Можливо, Генріх не хотів коронувати її, поки вона не виконала свій обов'язок як королеви-консорта, народивши йому спадкоємця чоловічої статі.
Одне несучасне джерело припускає, що вона могла завагітніти і перенести викидень до Різдва 1536 року. У січні 1537 року Джейн знову завагітніла. Під час вагітності у неї виникла тяга до перепелів, яких Генрі замовляв для неї з Кале та Фландрії. Протягом літа вона не брала участі у публічних заходах і вела відносно спокійний спосіб життя, за нею наглядали королівські лікарі та найкращі акушерки в королівстві. Вона переїхала у спеціальне приміщення для пологів у вересні 1537 року і о другій годині ночі 12 жовтня 1537 року в палаці Гемптон-Корт Джейн народила бажаного спадкоємця чоловічої статі, майбутнього короля Едуарда VI. Едуарда охрестили 15 жовтня 1537 року, як це було прийнято, без присутності матері. Він був єдиним законним сином Генріха VIII, який пережив дитинство. Обидві його дочки, Марія та Єлизавета, були присутні та несли шлейф Едуарда під час церемонії.
Смерть і похорон[ред. | ред. код]
Пологи Джейн були важкими, тривали два дні і три ночі, ймовірно, тому, що дитина не була правильно розташована. Після хрестин з'ясувалося, що вона серйозно хвора. Джейн померла 24 жовтня 1537 року в палаці Гемптон-Корт. За кілька тижнів з'явилися суперечливі твердження про причини її смерті. За словами біографа короля Едуарда Дженніфер Лоуч, її смерть могла бути спричинена інфекцією від затримки плаценти. За словами Елісон Вейр, вона могла померти від післяпологової гарячки внаслідок бактеріальної інфекції, занесеної під час пологів. Після медичної консультації Вейр також припустила, що причиною її смерті стала тромбоемболія легеневої артерії.
Джейн була похована 12 листопада 1537 року в каплиці Св. Георгія у Віндзорському замку після похорону, на якому її падчерка Марія була головною плакальницею. Процесія з 29 скорботних йшла за Марією, по одному на кожен рік життя Джейн. Вона була єдиною з дружин Генріха, яку поховали як королеву.
Після її смерті Генріх VIII наступні три місяці носив чорне. Через два роки він одружився з Анною Клевською, хоча переговори про шлюб почалися невдовзі після смерті Джейн. Під час свого вдівства він набрал вагу, став страждати ожиріння і набряків, у нього розвинулися діабет і подагра. Історики припустили, що вона була його улюбленою дружиною, оскільки вона народила спадкоємця чоловічої статі. Коли він помер у 1547 році, його поховали поруч із нею, на його прохання, у могилі, яку він зробив для неї.
Титули[ред. | ред. код]
- Її Величність Королева Англії (1536-1537)
Герб Джейн
Діти[ред. | ред. код]
- Едуард VI (12 жовтня 1537 — 6 липня 1553) - король Англії (1547-1553). Помер у віці п'ятнадцяти років від туберкульозу.
Спадщина[ред. | ред. код]
Джейн подарувала королю сина, якого він так відчайдушно бажав; допомогла повернути Марії спадкоємство та прихильність її батька, а також використала свій вплив, щоб сприяти розвитку своєї родини. Двоє її братів, Томас і Едуард, використовували її пам'ять, щоб поліпшити власні статки. Ходили чутки, що Томас переслідував майбутню Єлизавету I|, але натомість одружився на вдовуючій королеві Катерині Парр. Під час правління молодого короля Едуарда VI Едуард став лордом-протектором і фактичним правителем королівства. Обидва врешті-решт втратили владу і були страчені.
У культурі[ред. | ред. код]
У музиці[ред. | ред. код]
- Відома балада англійських рокерів The Rolling Stones «Lady Jane» оповідає про Джейн Сеймур і базується на листах короля Генріха VIII. У пісні також згадується Анна Болейн (англ. lady Anne) і її сестра Мері (англ. Mary). Кожній з трьох жінок присвячений свій куплет.
- «Jane Seymour» — одна з композицій з альбому 1973 року британського музиканта Ріка Вейкмана «Шість дружин Генріха VIII» (англ. «The Six Wives of Henry VIII»).У
У кіно[ред. | ред. код]
- Од Едег Ніссен у фільмі «Анна Болейн» (1920)
- Венді Баррі у фільмі «Приватне життя Генріха VIII» (1933)
- Леслі Патерсон у фільмі «Анна на тисячу днів» (1969)
- Джейн Ешер у фільмі «Генріх VIII та його шість дружин» (1972)
- Емілія Фокс у серіалі «Генріх VIII» (2003)
- Аніта Брієм (у другому сезоні) і Аннабелль Уолліс (у третьому сезоні) у серіалі «Тюдори» (2007-2009)
- Коріні Гелловей у фільмі «Ще одна з роду Болейн» (2008)
Фамільне Дерево[ред. | ред. код]
| Едмунд Тюдор, 1й Граф Річмонд | Леді Марґарет Б'юфорд | Едвард IV | Єлизавета Вудвіль | Джон Сеймур | Єлизавета Даррелл | Генрі Вентворт | Анна Сей | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Генріх VII | Єлизавета Йоркська | Джон Сеймур | Марджері Вентворт | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Генріх VIII | Джейн Сеймур | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Едуард VI | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Примітки[ред. | ред. код]
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Jane Seymour |
Джерела[ред. | ред. код]
- Всемирная история в лицах. Позднее средневековье / Под ред. В. П. Бутромеева. — М. : Олма-прес, 1998. — 320 с. — 11 000 прим. — ISBN 5-224-00069-6.
- Ивонин Ю.Е. Ивонина Л.И. Властители судеб Европы: императоры, короли, министры XVI — XVIII вв. — Смоленск : Русич, 2004. — 464 с. — ISBN 5-8138-0573-7.
- Которн Н. Интимная жизнь английских королей и королев. Откровенное и нелицеприятное изложение фактов из жизни монархов от Генриха VIII до наших дней. — М. : Аст, 1999. — 336 с. — 10 000 прим. — ISBN 5-237-02048-8.
- Перфильев О. Жёны Синей Бороды. В спальне Генриха VIII. — М. : ОЛМА-ПРЕСС, 1999. — 415 с. — 7 000 прим. — ISBN 5-224-00599-X.
- Сосуд // Линдсей К. Разведённые. Обезглавленные. Уцелевшие жены короля Генриха VIII. — М. : КРОН-ПРЕСС, 1996. — С. 177-203. — 10 000 прим. — ISBN 5-232-00389-5.
- Fraser Antonia. The Six Wives of Henry VIII. — Orion, 2006. — ISBN 0-7528-6142-5
- Weir Alison. The Six Wives of Henry VIII. — New York, 1991. — 626 r.
| |||||
|
