Дефіс — Вікіпедія


Пунктуація

апостроф (' , ’)
дужки ([ ], ( ), { }, ⟨ ⟩)
двокрапка (:)
кома (,)
тире (, –, —, ―)
три крапки (…, …)
знак оклику (!)
крапка (.)
дефіс (-, )
знак питання (?)
лапки (« », “ ”, „ “)
крапка з комою (;)
Скісна риска (/)
Розділювачі
пробіл ( ) ( ) ( ) (␠) (␢) (␣)
інтерпункт (·)
Основні друкарські знаки
амперсанд (&)
равлик (@)
зірочка (*)
обернена скісна риска (\)
маркер списку ()
циркумфлекс (^)
макрон (¯)
хрестик (†, ‡)
символ градуса (°)
перевернутий знак оклику (¡)
перевернутий знак питання (¿)
октоторп (#)
символ номера ()
порядковий індикатор (º, ª)
відсоток (%)
проміле ()
базисний пункт ()
символ абзацу ()
штрих (′, ″, ‴)
символ параграфа (§)
тильда (~)
підкреслення (_)
вертикальна риска (|, ¦)
Інтелектуальна власність
знак охорони авторського права (©)
символ правової охорони товарного знаку (®)
символ знаку обслуговування ()
знак охорони суміжних прав
для фонограми
()
символ товарного знаку ()
Символи валют
символ валюти (¤)
символи валют
฿ ฿ ¢ R$ $ £ ƒ £ ¥

Дефі́с (нім. Divis — «тире, сполучний знак, знак ділення», від лат. divisio — «(роз)ділення»), також ро́зділка[1], ри́ска[2] — нелітерний орфографічний знак української та багатьох інших писемностей.

Метою використання дефісів на письмі є з'єднання двох чи більше слів, які є незалежними одне від одного, але за фонетичною наближеністю складають одне поняття, не зливаючись в одне слово. Іноді дефіси використовуються для пояснення незвичних термінів. Не слід плутати дефіс та тире, бо дефіс — орфографічний знак, а тире — пунктуаційний. Також тире в українській типографіці, на відміну від дефіса, відбивається пробілами (в англомовній, наприклад, ні). Всього ж існує як мінімум чотири подібні знаки: дефіс, мінус, тире і довге тире (за збільшенням їхньої довжини при накресленні).

Використання дефіса замість тире вважається помилкою.

Дефіс в українській мові[ред. | ред. код]

Правила використання дефісу в українській мові складні та мають чимало винятків. Проте завжди через дефіс пишуться:

  • подвійні прізвища (Карпенко-Карий, Квітка-Основ'яненко);
  • відтінки кольорів (жовто-блакитний, яскраво-фіолетовий);
  • приставка "по" у прислівниках (по-перше, по-братськи);
  • написання часток (ходи-но, прийшов-таки);
  • власні назви із частиною "пів" (пів-України, пів-Києва);
  • назви осіб за фахом (секретар-друкарка, бібліотекар-бібліограф);
  • складні слова із двох уживаних слів української мови (рок-група, джаз-оркестр);
  • складні слова, що передають оціночне значення (горе-мисливець, грім-баба);
  • повторювані слова (далеко-далеко, рідний-рідний);
  • слова, приблизні за значенням (туди-сюди, сотня-дві);
  • назви рослин, де є сполучник чи дієслово (мати-й-мачуха, не-чіпай-мене);
  • одиниці виміру (тонно-кілометр, людино-день).

Дефіс в англійській мові[ред. | ред. код]

Дефіс в англійській мові використовують у таких випадках:

  • у складених словах (light-blue paint, text-only);
  • у назвах чисел (one hundred twenty-three);
  • під час розкладання слів на склади (syl-la-bi-fi-ca-tion);
  • у складених прізвищах;
  • як знак перенесення.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]