Демченко Руслан Михайлович — Вікіпедія

Демченко Руслан Михайлович
Радник Президента України
23 вересня 2014 — 16 червня 2020[1]
Народження:	15 липня 1965(1965-07-15) (58 років) Київ, Українська РСР, СРСР
Країна:	Україна
Освіта:	міжнародні відносини
Нагороди:

Руслан Михайлович Демченко (15 липня 1965(1965-07-15), Київ) — український дипломат. Надзвичайний та Повноважний Посол України, колишній перший заступник Міністра МЗС України, посол України у Сербії та Чорногорії, Генеральний консул України в Стамбулі. Радник Президента України^[2] (2014—2020). Перший заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони (2020—2022)^[3][4].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 15 липня 1965 року в Києві. Закінчив Інститут міжнародних відносин Київського державного університету ім. Т. Шевченка у 1989 році, за освітою спеціаліст з міжнародних відносин, референт-перекладач англійської^[5]. Після закінчення інституту, разом з дружиною продовжив навчання у Червонопрапорному ім. Ю. В. Андропова інституті КДБ СРСР (зараз Академія зовнішньої розвідки РФ).^[6][7][8]

Володіє іноземними мовами: англійською, сербською та російською^[9].

• 1983—1985 — Служив в лавах збройних сил СРСР.
• 1989—1990 — економіст відділу міжнародного співробітництва Міністерства будівництва УРСР.
• 1990—1992 — 3-й секретар, 2-й секретар візового відділу Консульського управління МЗС України.
• 1992—1996 — 2-й секретар Посольства України в США.
• 1997—2000 — завідувач відділу, заступник керівника Служби протоколу Президента України.
• 2000—2003 — Генеральний Консул України в Стамбулі.
• 2003—2005 — Надзвичайний та Повноважний Посол України у Сербії та Чорногорії.^[10]
• 2005 — перший заступник Керівника Головної служби зовнішньої політики Президента України;
• 2005—2006 — Керівник Служби Державного Протоколу і Церемоніалу Президента України;
• 2006—2010 — Керівник Офісу Президента України;
• 17 лютого 2010 по 17 грудня 2010 — заступник Міністра закордонних справ України [Архівовано 26 березня 2019 у Wayback Machine.].
• 17 грудня 2010 по 5 березня 2014 — Перший заступник Міністра закордонних справ України.

Після перемоги Віктора Януковича став куратором зовнішніх відносин України з Росією. Брав участь в нараді Кабінету міністрів України від 21 листопада 2013 року в якому вирішено про відмову від підписання Угоди про асоціацію України з ЄС^[11]

• З 23 по 27 лютого 2014 року виконував обов'язки Міністра закордонних справ України.
• З 23 вересня 2014 — Радник Президента України^[12].
• 1 листопада 2018 внесений до санкційного списку Російської Федерації^[13]
• 23 липня 2019 року Президент Володимир Зеленський призначив Демченка своїм радником^[14][15].
• 16 червня 2020 року призначений Першим заступником Секретаря РНБО.^[3]

Звинувачення в роботі на Росію[ред. | ред. код]

Після розгляду РНБО у березні 2021 питання про відповідальність за прийняття Харківських угод журналіст і голова фракції «Голосу» Сергій Рахманін назвав Руслана Демченка головним лобістом цих проросійських угод у час його перебування на посаді заступника міністра закордонних справ^[16]. За заявою МЗС України Руслан Демченко став відповідальним за двосторонні відносини з Росією через 6 днів після підписання угоди^[17]. Юрій Бутусов висунув підозру щодо зливу Демченком операції проти «Вагнерівців», розсекречення інших операцій спецслужб України^[18].

Про участь Демченка у лобіюванні «харківських угод» повідомили також журналісти «Схем». Відповідно до стенограми, оприлюдненої журналістами, на безпековому засіданні парламентського комітету 26 квітня 2010 року Демченко переконував депутатів підтримати розгляд законопроєкту про ратифікацію угоди у сесійній залі. Демченко також просував тезу про те, що «харківські угоди» і російський флот в Криму — це стабільність для України.^[19].

Низка політичних оглядачів, які спеціалізуються на пострадянському просторі (Ю. Швець, А. Піонтковський тощо) неодноразово говорили про те, що Р. Демченко є чинним та неприхованим агентом Москви.

За даними «Української правди» та Цензор.нет, в Офісі президента відмовились повідомляти результати люстраційної перевірки першого заступника секретаря РНБО Руслана Демченка, прізвище якого спершу було в списку осіб, які підлягають люстрації, а потім зникло з нього^[20][21].

25 липня 2022 року Указом Президента України звільнений від обов'язків першого заступника Секретаря РНБО^[22][4]. Згодом речник президента Сергій Никифоров пояснив, що звільнення пов'язане зі станом його здоров'я.^[23]

Дипломатичний ранг[ред. | ред. код]

• Надзвичайний та Повноважний Посол України з 2 листопада 2004 року^[24].

Нагороди[ред. | ред. код]

• Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (20 січня 2010) — за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України^[25]
• Орден «За заслуги» III ст. (4 травня 2019) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм^[26]
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (18 грудня 2002) — за значний особистий внесок у становлення і розвиток дипломатичної служби України та багаторічну сумлінну працю^[27]

Сімейний стан[ред. | ред. код]

Одружений. Дружина — Олена, син — Денис.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

• В. М. Матвієнко, О. Ю. Ковтун. Демченко Руслан Михайлович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X

Посилання[ред. | ред. код]

• Міністерство закордонних справ України
• Постанова Кабміну України № 227-р
• Руслана Демченка призначено радником Президента [Архівовано 24 вересня 2014 у Wayback Machine.]

Джерела[ред. | ред. код]

• ДЕМЧЕНКО Руслан Михайлович — Перший заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України // Сайт РНБОУ (архівовано на archive.is)

Словники та енциклопедії Енциклопедія сучасної України Довідкові видання dovidka.com.ua · OpenSanctions Нормативний контроль GKG: /g/1hb_gz73_