Девіт I — Вікіпедія

Девіт I
ዳዊት
21-й Імператор Ефіопії
1382 — 6 жовтня 1413 року
Попередник: Невая Мар'ям
Наступник: Теводрос I
 
Народження: 1382
Ефіопія
Смерть: 6 жовтня 1413(1413-10-06)
Ефіопія
Причина смерті: падіння з коняd
Поховання: Daga Islandd
Рід: Соломонова династія
Батько: Невая Крестос
Діти: Теводрос I, Єшак I і Зара Якоб

Девіт I — імператор Ефіопії, представник Соломонової династії. Був молодшим сином імператора Неваї Крестоса.

Життєпис[ред. | ред. код]

На початку свого правління Девіт проводив кампанію проти Єгипту, просунувшись на північ до Асуана. У відповідь емір змусив патріарха Олександрійського Матвія I відрядити до Девіта посланців, щоб переконати негуса повернутись до меж своєї держави.

Також імператор стикнувся з проблемою набігів на Ефіопію мусульманських держав. 1403 року негус Девіт здійснив похід на Адал, діставшись Сайли, де убив тамтешнього султана та зруйнував місто[1].

Девідт відрядив посольство до Європи, яке дісталось Венеції 23 червня 1402 року. Там посланці прохали місцевих ремісників поїхати з ними. Джерела свідчать, що до Ефіопії вирушили п'ять майстрів у серпні, але невідомо, чи дістались вони Африканського Рогу. Разом з тим, є срібна чаша, виготовлена у Венеції, яку було привезено до двору Девіта I[2].

Девіт був палким християнином. Він придушував повстання євреїв у Тиграї та підтримував місіонерську роботу у Годжамі. За часів його правління до Ефіопії привезли частину Животворного Хреста[3].

Роками правління Девіта I датовано два ілюстровані манускрипти, що збереглись. Один із них — переклад книги Чудеса Марії, яку було написано арабською. Той манускрипт є найстарішою ілюстрованою книгою, виготовленою на замовлення ефіопського імператора[4]. Інший — копія Євангелія, що нині зберігається у монастирі святого Гавриїла на озері Тана.[5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. J. Spencer Trimingham, Islam in Ethiopia (London: Geoffrey Cumberlege for the University Press, 1952), стор. 74
  2. «A Chalice from Venice for Emperor Dāwit of Ethiopia», Bulletin of the School of Oriental and African Studies [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.], 53 (1990), стор. 442–445
  3. Budge, History, стор. 300
  4. Jacques Mercier, «Ethiopian Art History» in Ethiopian Art: The Walters Museum (London: Third Millennium, 2001), стор. 51
  5. Mercier, «Art History», стор. 53