Девіт I — Вікіпедія

Девіт I — імператор Ефіопії, представник Соломонової династії. Був молодшим сином імператора Неваї Крестоса.

Життєпис[ред. | ред. код]

На початку свого правління Девіт проводив кампанію проти Єгипту, просунувшись на північ до Асуана. У відповідь емір змусив патріарха Олександрійського Матвія I відрядити до Девіта посланців, щоб переконати негуса повернутись до меж своєї держави.

Також імператор стикнувся з проблемою набігів на Ефіопію мусульманських держав. 1403 року негус Девіт здійснив похід на Адал, діставшись Сайли, де убив тамтешнього султана та зруйнував місто^[1].

Девідт відрядив посольство до Європи, яке дісталось Венеції 23 червня 1402 року. Там посланці прохали місцевих ремісників поїхати з ними. Джерела свідчать, що до Ефіопії вирушили п'ять майстрів у серпні, але невідомо, чи дістались вони Африканського Рогу. Разом з тим, є срібна чаша, виготовлена у Венеції, яку було привезено до двору Девіта I^[2].

Девіт був палким християнином. Він придушував повстання євреїв у Тиграї та підтримував місіонерську роботу у Годжамі. За часів його правління до Ефіопії привезли частину Животворного Хреста^[3].

Роками правління Девіта I датовано два ілюстровані манускрипти, що збереглись. Один із них — переклад книги Чудеса Марії, яку було написано арабською. Той манускрипт є найстарішою ілюстрованою книгою, виготовленою на замовлення ефіопського імператора^[4]. Інший — копія Євангелія, що нині зберігається у монастирі святого Гавриїла на озері Тана.^[5].

Примітки[ред. | ред. код]