Гірнича школа Парижа — Вікіпедія

Гірнича школа Парижа
48°50′42″ пн. ш. 2°20′20″ сх. д. / 48.84500000002777398° пн. ш. 2.339000000028° сх. д. / 48.84500000002777398; 2.339000000028Координати: 48°50′42″ пн. ш. 2°20′20″ сх. д. / 48.84500000002777398° пн. ш. 2.339000000028° сх. д. / 48.84500000002777398; 2.339000000028
Тип інженерна школаd і Grande école
Країна  Франція
Засновано 1783
Президент Jacques Aschenbroichd
Директор Vincent Laflèched[1]
Приналежність ParisTechd і PSL Universityd
Членство у
  • Conférence des Grandes Écolesd, ParisTechd, Institut Mines-Télécomd, Couperin Consortiumd[2], Renaterd[3], UFA / DFH / FGU[4] і Університетське Агентство Франкофонії[5]
  • Мова викладання французька
    Випускники Category:Mines Paris - PSL alumni
    Штаб-квартира Hôtel de Vendômed
    Сайт mines-paristech.eu(англ.)
    mines-paristech.fr(фр.)
    Мапа
    CMNS: École nationale supérieure des mines de Paris у Вікісховищі

    Гірнича Школа Парижа (фр. École des Mines de Paris) — вища школа для підготовки інженерів, що знаходиться в підпорядкуванні Міністерства промисловості, основним завданням якої є підготовка еліти інженерів для промисловості, особливо, в галузі енергетики та добувної промисловості. Входить до складу Інституту Mines-Télécom. Є членом Conférence des grandes écoles, Groupe des écoles des mines і з 2012 року — Центру досліджень і вищої освіти Paris Sciences et Lettres — Quartier latin.

    Історія[ред. | ред. код]

    Гірнича Школа Парижа веде свою історію від 1778 року, коли при фр. Hotel des Monnaies (Монетний двір) король Луї XVI вирішив ввести посаду голови мінералогії і металургії. Це поклало початок Школи гірничої промисловості, яка відкрилася п'ять років потому (1783) і була влаштована на кшталт шкіл з будівництва доріг і мостів, які діяли в Парижі з 1747 року і мали великий успіх.

    Перший керівник Гірничої школи — Балтазаром Саж, член Королівської Академії наук.

    У 1802 Перший Консул — Наполеон Бонапарт, розділив Гірничу школу на дві установи: Geislautern — відділення по вивченню заліза і вугілля, та Peisey Nancroix — відділення по вивченню міді, срібла і джерел високої енергії. З 1816 і до сьогодні Гірнича школа Парижа перебуває в Hotel de Vendome.

    Сучасність[ред. | ред. код]

    Декілька науково-дослідних лабораторій переміщено в Еврі (1967), Фонтенбло (1969) і Софія Антиполіс (район Ніцци) (1976).

    Сьогодні Гірнича школа Парижа вивчає, розвиває і викладає широкий діапазон наук для гірничих інженерів, включаючи економічні і соціальні науки. Працює аспірантура.

    Джерела[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]