Гірнича промисловість Фінляндії — Вікіпедія

Гірнича промисловість Фінляндії

Загальний стан[ред. | ред. код]

Наприкінці ХХ ст. вартість продукції гірничодобувної промисловості становила близько 1,0 млрд фінських марок на рік. У 1990-х рр. на частку гірничодобувної промисловості припадало менше 1 % загальної вартості промислової продукції. Основа гірничодобувної промисловості — видобуток руд металів. Серед корисних копалин важливе значення в 1990-х рр. має цинк, але частка Фінляндії в його світовому виробництві невелика. Наступне місце посідає мідь, яку добувають на рудниках Оутокумпу і Пюхясалмі, потім залізна руда і ванадій. Металеві руди становлять приблизно 40 % вартості продукції гірничодобувної промисловості. Крім того, здійснюється видобуток нерудних корисних копалин (вапняку, апатиту, тальку, польового шпату, кварцу та ін.). У 2001 в країні діяло 37 рудників і кар'єрів, на п'ять менше, ніж в 2000, але загальний обсяг видобутку корисних копалин зберігався на тому ж рівні — близько 17,6 млн т. Провідна компанія в гірничодобувній галузі – Outokumpu. Загалом же в цій і суміжних галузях діє близько 30 компаній.

Динаміка видобутку основних видів мінеральної сировини у Фінляндії, тис.т[ред. | ред. код]

Мінеральна сировина	1997	1998	1999	2000	2001
Піритний концентрат	1 152	770	840	823	583
Хромітовий концентрат	611	498	597	628	575
Залізні руди	235	246	276	256	261
Нікелевий концентрат	38	22	8	24	24
Цинковий концентрат	61	58	38	31	37
Мідний концентрат	32	36	38	42	40
Сталь	3 734	3 951	3 956	4 096	3 938
Чавунні болванки	2 786	2 919	2 954	2 983	2 851
Нержавіюча сталь	543	575	598	636	561
Ферохром	236	231	256	260	236
Цинк	175	199	225	223	249
Мідь	116	123	115	114	116
Нікель (катодний)	14	16	19	22	18
Кадмій, т	490	520	700	680	600
Ртуть, т	63	54	55	77	71
Срібло, т	32	30	31	24	23
Селен, т	43	43	37	37	42
Золото, т	4,8	5	7	5	6
Вапняк	3 376	3 974	3 935	3 759	4 060
Апатит	689	716	734	751	767
Тальк	437	498	508	501	477
Кварц	155	174	203	174	163
Польовий шпат	40	42	44	39	36
Стеатит	56	40	37	38	42
Цемент	1 152	1 232	1 299	1 423	1 324

Підгалузі[ред. | ред. код]

Торф. Фінляндія посідає 2-е місце у світі з видобутку торфу. Щорічно для виробництва електроенергії видобувають і витрачають 6–7 млн м³ торфу. Частка торфу в загальному балансі енергетичного споживання не перевищує 2,5–3 %. За перспективною оцінкою, споживання торфу повинно збільшитися до 20–30 млн м³ на рік.

Залізо. Високосортні залізні руди розробляються на заполярних родовищах (поблизу кордону зі Швецією), проте країна не повністю забезпечує свою чорну металургію сировиною.

Інші металічні корисні копалини. Країна займає провідне місце в Західній Європі з видобутку хромітів, руд кобальту, нікелю і титану, входить в число великих регіональних продуцентів руд міді, ванадію, цинку, дорогоцінних металів, залізної руди, воластоніту, польового шпату, піриту. Видобуток хрому і нікелю ведеться у Торніо.

Хром. На хромітовому родовищі Кемі у 2002 р. було видобуто близько 1,2 млн т руди і вироблено 210 тис. т крупногрудкового і 382 тис. т дрібного концентрату. Після 35 років відкритої експлуатації тільки близько 3,5 млн т з 50 млн т запасів залишилося в головному відкритому кар'єрі Кемі, видобуток стає нерентабельним через збільшення коефіцієнта розкриву. Компанія AvestaPolarit, що володіє рудником, з 2003 р. починає підземний видобуток хромітів. Видобувні роботи на кар'єрі будуть завершені до 2008 р [Metal Bulletin Monthly. 2003].

Забезпеченість видобутку хромових руд їх підтвердженими запасами, розрахована за максимальним рівнем виробництва в період 1995–1997 рр. з урахуванням втрат при видобутку і збагаченні у Фінляндії становить 88 років.

Руди кольорових металів добувають в основному на родовищах поліметалічних руд (рудники потужністю від 300 тис. до 1 млн т руди). Переважає підземний спосіб розробки (близько 90 % підприємств).

Золото. Один з найуспішніших — золотовидобувний проект Suurikuusikko, який з 1998 здійснюється шведською компанією Riddarhyttan Resources AB. Видобувні запаси — 8 млн т руди з вмістом золота близько 6 г/т, тобто близько 1,6 млн унцій золота. У східній Фінляндії, в Пампало (Pampalo), Оутокумпу (Outokumpu) продовжуються ГРР на золото до глибини 280 м. Фосфати в невеликій кількості видобувають у Фінляндії з 1979.

Неметалічні корисні копалини. Фінляндія — великий виробник воластоніту в Європі (кар’єр на родовищі Лапперант). Одночасно добувають вапняк і доломіт. Збагачуючи руду флотацією, вилучають кальцит, що застосовується при виробництві паперу. Склад концентрату (% мас.): воластоніт 90; кварц 2; кальцит 3; силікатні мінерали 5. Граніт добувають у вигляді блоків 50 компаній. Фінляндія експортує 80–90 % від загального обсягу виробництва граніту в понад 20 країн. Вапняк видобувають на родовищі Парайнен двома кар'єрами — «Парайнен» (найбільший у Скандинавії) потужністю 1500 тис. т/рік і «Лапперант» — потужністю 800 тис. т/рік. Крім того, вапняк видобувають підземним способом на шахті «Тітірі» (потужність 1 млн т/рік).

Країна імпортує мінеральне паливо (нафта і нафтопродукти, вугілля, уранова сировина, газ). Основні статті експорту корисних копалин: хромові руди і концентрати, цинк, ванадій, ртуть, мідь, тальк, будівельні матеріали.

Гірниче машинобудування[ред. | ред. код]

У Фінляндії випускають гідравлічні і пневматичні перфоратори, прохідницькі щити, обладнання для буріння свердловин, ґвинтові компресори і компресорні станції, буровий інструмент, фільтри, класифікатори, згущувачі, дробарки, флотомашини, а також пересувні збірно-розбірні збагачувальні фабрики з модульних елементів.

Наукові установи. Геологічно служба. Підготовка кадрів.[ред. | ред. код]

До 18 ст. дослідження мінеральних ресурсів Фінляндії здійснювалося переважно іноземними, головним чином шведськими, вченими. Розвиток національних наукових досліджень, пов'язаних з геологією і гірничою справою, почався з 2-ї половини 19 ст., коли при університеті в Турку (заснований в 1640) був відкритий мінералогічний кабінет. У 1885 організована Геологічна служба Фінляндії, в задачі якої входило проведення геологічних досліджень і складання геологічних. карт. У 1886 засноване Геологічне товариство Фінляндії (1987 воно нараховувало 1 тис. чл.), а 1942 — державний Центр технічних досліджень, який розгорнув роботи в багатьох галузях промисловості, в т.ч. в галузі гірничої справи. Координацію наукових. досліджень в галузі геології і гірничої справи здійснює академія Фінляндії (заснована у 1947 в Гельсінкі як наукове товариство і реорганізована в академію в 1970). У вишах Фінляндії геологія і гірнича справа викладаються в основному на факультетах природничих наук. У Державному технологічному університеті м. Гельсінкі (заснований в 1908) є спеціальний факультет гірничої справи і металургії. Основні періодичні видання в галузі геології і гірничої справи: «Vuosikertomus» (з 1921), «Bulletin» (з 1895), «Merentut Kimuslaifo Ksen julkaisu» (з 1920), «Geologi» (з 1949).

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
Білецький В. С., Гайко Г. І. Хронологія гірництва в країнах світу. — Донецьк : Донецьке відділення НТШ : Редакція гірничої енциклопедії : УКЦентр, 2006. — 224 с.
Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.