Гіпотеза про захищеність хронології — Вікіпедія

Гіпотеза про захищеність хронології — гіпотеза, за якою закони фізики такі, щоб запобігти подорож у часі на всіх масштабах, крім субмікроскопічних. Допустимість переміщення в часі математично подається наявністю замкнутих часоподібних кривих у деяких точних розв'язках загальної теорії відносності. Гіпотезу про захист хронології слід відрізняти від гіпотези космічної цензури, згідно з якою кожна замкнута часоподібна крива проходить через горизонт подій, який може завадити спостерігачеві виявити порушення причинності[1] (також відоме як порушення хронології)[2].

Вперше запропонував Стівен Гокінг 1992 року.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Are Causality Violations Undesirable? // Foundations of Physics[en] : журнал. — 2008. — Vol. 38, (10). — P. 1065—1069. — arXiv:gr-qc/0609054. — Bibcode:2008FoPh…38.1065M. — DOI:10.1007/s10701-008-9254-9.
  2. Visser, Matt. Traversable wormholes: the Roman ring // Physical Review D : журнал. — Vol. 55. — P. 5212—5214. — arXiv:gr-qc/9702043. — Bibcode:1997PhRvD..55.5212V. — DOI:10.1103/PhysRevD.55.5212.