Гіацинт Ріґо — Вікіпедія

Гіацинт Ріґо
кат. Jacint Rigau-Ros i Serra
фр. Hyacinthe Rigaud
Автопортрет (1698)
При народженні кат. Jacint Rigau-Ros i Serra
Народження 18 липня 1659(1659-07-18)
Перпіньян
Смерть 27 грудня 1743(1743-12-27) (84 роки)
  Париж
Національність каталонець
Країна Франція Франція
Жанр портрет
Діяльність художник, митець-портретист, архітектурний кресляр
Напрямок бароко
Вчитель Шарль Лебрен
Відомі учні Johann Christian Fiedlerd
Член Королівська академія живопису і скульптури
Твори Le prévôt et les échevins de la ville de Paris délibérant d'une fête en l'honneur du dîner de Louis XIV à l'hôtel de ville après sa guérison en 1689d, Portrait of d'Anne-Jules de Noaillesd і Portrait of Everhard Jabachd
У шлюбі з Élisabeth de Gouyd[1]
Брати, сестри Gaspard Rigaudd[2]
Роботи в колекції Штедель, Міннеаполіський інститут мистецтваd, Музей Прадо, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Оклендська галерея мистецтвd, Музей Ґетті, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Музей мистецтв Філадельфії, Музей мистецтва Метрополітен[3], M Leuvend, Музей Хіллвуд, Syracuse University Art Museumd, Художній музей Базеля, Musée des Beaux-Arts et de la Dentelle d'Alençond, Версальський палац, музей Пікардіїd, Німецький історичний музей, Museum of the History of Franced, Королівський замок у Варшаві, Musei di Strada Nuovad, Chrysler Museum of Artd, Художній музей Північної Кароліни, Національна галерея Ірландії, Музей мистецтв Толедо, Tokyo Fuji Art Museumd, El Paso Museum of Artd, Mead Art Museumd, Smith College Museum of Artd, Memorial Art Galleryd, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Музей витончених мистецтв, Державна картинна галерея (Карлсруе), Museum of Art and History (collection)d, Utah Museum of Fine Artsd, musée des Beaux-Arts de Valenced, Musée Thomas-Henryd, Musée des Beaux-Arts de Carcassonned, Musée d'art et d'histoire de Saint-Lôd, Musée des beaux-arts de Mulhoused, Карнавале, Інститут мистецтв Кларкаd, Musée des Beaux-Arts de Caend, Музей історії мистецтв, Музей Ґренобляd, Музей августинців, Музей палацу короля Яна III у Вілянуві, Альбертіна, Діжонський музей образотворчого мистецтва, Державний музей мистецтв, Ермітаж, Національний музей у Варшаві, Ліонський музей красних мистецтв, Національна галерея, Музей мистецтв Індіанаполіса, Національний музей мистецтва Каталонії, Баварські державні колекції картинd, musée des Beaux-Arts de Dunkerqued, Вустерський музей мистецтв, Musée Hyacinthe-Rigaudd, Musée d'art et d'histoire de Saint-Brieucd, Королівські музеї витончених мистецтв[4], National Museum Paleis het Lood[5], Національна вища школа красних мистецтв, Музей образотворчих мистецтв, Berkeley Art Museum and Pacific Film Archived, Гетеборзький художній музей, Cantonal Museum of Fine Artsd, Musée d'art et d'histoire de Narbonned, Кенвуд-хаус, Museum Cerralbod, Moravian Gallery in Brnod, Державні художні зібрання Дрездена, Детройтський інститут мистецтв, Пінакотека замку Сфорца, Музей Фабра, Kunsthaus Zürichd, Клівлендський музей мистецтв, Музей Конде, Rhode Island School of Design Museumd, Музей фюрера, Museum of the French Revolutiond, Музей Гране, Museo Glauco Lombardid, Chimei Museumd, Національний музей мистецтв Румунії, Монреальський музей красних мистецтв, Gorcums Museumd, Швейцарський національний музей, Musée d'Art et d'Histoired, Blumenstein Museumd, Художній музей, Галерея Уффіці[d], National Galleries of Palazzo Spinolad, Museo civico di Tortonad, Музей герцога Антона Ульріха, Kurpfälzisches Museumd, Herzogliches Museumd, Музей мистецтв, Музей Нортона Саймона, Museum Kleines Schloss Blankenburgd, Musée des Beaux-Arts de Toursd, Музей витончених мистецтв Поd, Музей красних мистецтв, Музей Вальрафа-Ріхарца, Національна портретна галерея Швеції, Museumslandschaft Hessen Kasseld, Musée Bossuetd, Галерея Уффіці, Musée des Beaux-Arts et d'Archéologie de Besançond, Коридор Вазарі, Музей Бретаніd, Musée de Cambraid, Лувр, Musée de Tesséd, Замок Моріцбург, Musée Lorraind, Musée des Beaux-Arts d'Angersd, paintings collection of Musée des beaux-arts de Chartresd[6] і Музей образотворчих мистецтв (Бордо)
Нагороди
Сайт hyacinthe-rigaud.com
CMNS: Гіацинт Ріґо у Вікісховищі

Гіаци́нт Рі́ґо (кат. Jacint Rigau-Ros i Serra, фр. Hyacinthe Rigaud, 18 липня 1659, Перпіньян, Франція — 27 грудня 1743, Париж) — французький художник каталонського походження, найвизначніший портретист епохи Людовіка XIV. Малював як офіційні, репрезентативні, так і неофіційні портрети. Залишив декілька релігійних композицій. Видатний представник французького бароко.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Перпіньяні. В хрестини отримав дуже довге ім'я (Hiacint Francesc Vathias Pere Martyr Andreu Joan Rigau). В історію мистецтв увійшов під ім'ям у французькій фонетичній формі — Іасент Ріго, бо працював у Парижі і Версалі.

З 1681 року оселився в Парижі. Навчався в Академії. У 1682 році за визначні успіхи в живопису отримав Римську премію, вищу нагороду учня.

З 1700 року член Академії, з 1710 року її професор, з 1733 року — директор.

Помер у Парижі.

Загальна характеристика художньої манери[ред. | ред. код]

Шарлота-Елізабета Пфальцська, маркіза Орлеанська
Худ. Г. Ріго, Жан-Батіст Дюкассе, вдалий пірат і адмірал короля Людовика XIV. Париж, Морський музей

Необхідність писати можновладців і нобілей, примусила художника укладатися в загально прийняті норми, канони парадного портрету, що були вироблені до нього і які він підтримував. Звідси розкішні перуки, величні пози особ, позбавлених величі в житті і особистої значущості, пишні костюми посадовців, розкішна драперія майже в кожнім портреті.

У Ріго перш за все треба дивитися на обличчя моделей, що розкажуть про портретованого найбільше. Бо багата драперія і розкішний колорит слугують для репрезентивних цілей, це барокове тло, барокове середовище доби. В обличчях він зберігає правдиву лінію реалізму, що йде від портретистів Іспанії, не лестивших моделям-можновладцям, реалізму художників північної Італії (сучасника Ріго Вітторе Гісланді та ін.). Тому товста модель товста і у Ріго, який не ховав зморшок на непривабливому обличчі чи подвійного підборіддя ні у маркіз, ні у архиєпископа Парижу. Він не робив привабливою непривабливу модель. Компліменти закінчувалися на одязі, з обличчя починалася сувора правда.

Важливою особливістю віртуозних портретів Ріго була здібність відтворення в гравюрі без втрати повноцінних мистецьких якостей. Портрети в гравюрі лише втрачали кольори, а не характеристики моделей. Завдячуючи портретам Ріго, можна побачити зовнішність багатьох колег майстра — художників Себастьяна Бурдона, П'єра Міньяра, гравера П'єра Древе, вченого секретаря Французької Академії наук Фонтенеля.

Гравюри з портретів Іасента Ріго[ред. | ред. код]

  • Гравер Жан Деллє (Gravure Jean Daullé). Автопортрет Іасента Ріго, 1742 р. Приватна збірка
    Гравер Жан Деллє (Gravure Jean Daullé). Автопортрет Іасента Ріго, 1742 р. Приватна збірка
  • Портрет художника Себастьяна Бурдона — гравюра портрета Ріго виконана Лореном Карсом (Laurent Cars).
    Портрет художника Себастьяна Бурдона — гравюра портрета Ріго виконана Лореном Карсом (Laurent Cars).
  • Невідомий майстер Франції 18 ст. Замальовка портретів Іасента Ріго у салоні 1704 року, приватна збірка.
    Невідомий майстер Франції 18 ст. Замальовка портретів Іасента Ріго у салоні 1704 року, приватна збірка.
  • Жан де Брюнне. Гравюра з портрету Ріго роботи Корнеліса Мартіна Вермілена (Cornelis Martinus Vermeulen), 1689 р.
    Жан де Брюнне. Гравюра з портрету Ріго роботи Корнеліса Мартіна Вермілена (Cornelis Martinus Vermeulen), 1689 р.

Портрети колег[ред. | ред. код]

Жіночі портрети Ріго[ред. | ред. код]

  • Марія Серра, мати Гіацинта Ріго, 1695 р.
    Марія Серра, мати Гіацинта Ріго, 1695 р.
  • Малюнок дівчинки до портету родини (la famille de Marillac d’Ecquevilly)
    Малюнок дівчинки до портету родини (la famille de Marillac d’Ecquevilly)
  • Портрет акторки Марі-Анн Варіс в виставі «Вертумн і Помона»
    Портрет акторки Марі-Анн Варіс в виставі «Вертумн і Помона»

Релігійні композиції Ріго[ред. | ред. код]

Королівські особи[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2021.
  2. ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2017.
  3. ↑ https://www.metmuseum.org/art/collection/search/437463
  4. ↑ https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/rigaud-hyacinthe-1
  5. ↑ Portret van Hans Willem Bentinck, graaf van Portland — 1911.
  6. ↑ http://www.hyacinthe-rigaud.com/catalogue-raisonne-hyacinthe-rigaud/portraits/375-morsztyn-jan-andrzej-de

Джерела[ред. | ред. код]

  • Claude Colomer: La famille et le milieu social du peintre Rigaud. Éditioin Sinthe, Perpignan 1973 (Connaissance du Roussillon; 2).
  • Stéphan Perreau: Hyacinthe Rigaud (1659—1743). Le peintre des rois. Nouvelles Presses du Languedoc, Montpellier 2004, ISBN 2-85998-285-X.
  • Гос. Эрмитаж. Картинная галерея, каталог 1, Л, «Аврора», 1976

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Наука
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гіацинт_Ріґо&oldid=41662945