French
DeutschГустав II Адольф — Вікіпедія
| Ґустав II Адольф швед. Gustav II Adolf | |
|---|---|
| Dei Gratia Suecorum Gothorum Vandalorumque Rex, Magnus Princeps Finlandiae, Dux Esthoniae atque Carelia nec non Ingriae Dominus etc. | |
 | |
| Король Швеції | |
| Правління | 1611-1632 |
| Коронація | 12 жовтня 1617 |
| Попередник | Карл IX Ваза |
| Наступник | Христина I |
| Біографічні дані | |
| Релігія | лютеранство |
| Народження | 9 грудня 1594 Стокгольм |
| Смерть | 6 листопада 1632 (37 років) Лютцен загиблий у бою[1] |
| Поховання | Церква Ріддаргольмена, Стокгольм, Шведська імперія |
| Дружина | Марія Елеонора Бранденбурзька |
| Діти | Христина, Христина-Августа |
| Династія | Ваза |
| Батько | Карл IX Ваза |
| Мати | Крістіна Шлезвіг-Гольштейн-Готторпська |
 | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Ґу́став II Адо́льф (швед. Gustav II Adolf, лат. Gustavus Adolphus; 9 грудня 1594 - 6 (16) листопада 1632, Лютцен поблизу Лейпцига) — шведський король (з 1611) і полководець. Князь Естонії в 1607—1611 рр. Представник шведської династії Ваза. Його двадцятирічне правління стало однією з найблискучіших сторінок в історії Швеції. Прізвиська — Сніговий король, Лев Півночі.
Життєпис[ред. | ред. код]
Ранні роки[ред. | ред. код]
Народився в Стокгольмі, Швеція. Син шведського короля Карла IX і Крістіни Гольштейнської. Зять бранденбурзького маркграфа Йоганна-Сигізмунда. Карл IX присвятив багато турбот і праці вихованню Ґустава. Він був одним із найосвіченіших правителів свого часу; говорив вільно німецькою, голландською, французькою, італійською та латиною; розумів російську й польську мови. Ґустав захоплювався математикою й історією. З 11-літнього віку Густав часто бував на засіданнях сейму та на нарадах батька, прийомах іноземних послів. На молодого Ґустава мали великий вплив Йоанн Шітте і Аксель Оксеншерна. Останнього Ґустав на початку свого правління призначив канцлером і зберіг прихильність до нього до самої смерті.
Ґустав ІІ Адольф був князем Естонії в 1607-11 рр., перш ніж він став королем. Після цього офіційно скасував всі шведські герцогства в 1618 році.
Правління[ред. | ред. код]
Вступивши на престол, Ґустав Адольф успадкував від батька ворожнечу до аристократії і три війни — з Данією-Норвегією, Московським царством і Річчю Посполитою. Аристократію Ґустав схилив на свій бік, надавши багато привілеїв і обіцяючи у всіх справах радитись з сеймом. Данську війну, яку ще називають Кальмарською війною, король закінчив у 1613 році, уклавши мир в Кнереде.
Непорозуміння між Шведською імперією та Московським царством виникли ще при Карлі IX. Війна з Москвою, що мала на меті відтіснити московитів з Балтики і, зокрема, з Фінської затоки, закінчилася в 1617 році Столбовським миром, за яким шведи закріпились на узбережжі Фінської затоки.
Згодом вся увага Ґустава була звернена проти Речі Посполитої — почалася тривала династична боротьба — польський король Сигізмунд III походив з династії Ваза і претендував на успадкування шведського трону.
Війна з перервами тяглась з 1618 по 1629 рік, велася переважно на території Польського королівства. Декілька разів сторони укладали перемир'я. Речі Посполитій надавали підтримку Габсбурґи. Королівство Англія, Королівство Франція і Нідерланди намагались залучити Шведську імперію до боротьби проти Габсбурґів на території Німеччини. Ґуставу обіцяли величезну фінансову допомогу і всіляку підтримку. У 1629 році між Шведською імперією і Річчю Посполитою було укладено 6-річне перемир'я. Ґустав був готовий вступити в Тридцятирічну війну, де в нього були власні інтереси.
Реформи армії[ред. | ред. код]
Ґустав Адольф реформував шведську армію. Вона формувалась за рахунок комбінованого добровільного і примусового набору солдатів з селян і міщан Шведської імперії. Однорідний національний склад армії підвищив її боєздатність і дисципліну. Густав запровадив сувору дисципліну, тілесні покарання і муштру в армії. При ньому було вдосконалено озброєння армії: артилерія оснащена легкими 4-фунтовими (80 міліметрів) гарматами, вперше в західній Європі була створена полкова артилерія — по 2 гармати на полк. Великі полки по 2-3 тисячі людей були замінені на менші по 1300—1400 людей. У шведських полках 2/3 солдатів складали мушкетери, 1/3 пікінери. Реформи армії дозволили Густаву використовувати передову на той час лінійну тактику. У галузі стратегії для Густава характерне використання наступальних дій невеликою армією, завчасна підготовка театру воєнних дій, надійне забезпечення операційної лінії (напряму дій армії).
Тридцятирічна війна[ред. | ред. код]
У 1630 році Ґустав II Адольф втрутився в Тридцятирічну війну. Ґустав переслідував як релігійні, так і чисто політичні цілі. Прагнення Фердинанда II утвердитись на Балтиці викликало занепокоєння в Шведській імперії. Ґустав боявся, що якщо імператор закріпиться на Балтиці, то буде допомагати польському королю Сигизмунду III Вазі претендувати на престол Шведської імперії. Окрім того перемога католиків на Півночі Німеччини загрожувала і протестантській Шведській імперії — в результаті, релігійні та політичні мотиви короля вступити у війну були взаємопов'язані. У Німеччині Ґустав перемагав найкращих полководців того часу: графа Тіллі, у битві під Брейтенфельдом, і герцога Валленштайна в битві під Лютценом. В останній битві короля було смертельно поранено 6 (16) листопада 1632 року.
Одружений із Марією-Елеонорою Брандербурзькою, Густав мав двох дочок: Христину, яка в шестирічному віці зайняла шведський престол, і Христину-Авґусту.
Підсумки[ред. | ред. код]
Густав реформував шведську економіку, армію та державне управління, дав Шведській імперії імпульс до прогресу і перетворив її на першокласну державу. Сейм при Густаві став постійно функціонуючим, він спростив податкову систему, уклав торговельні угоди з Нідерландами, Іспанською імперією, Королівством Франція та Московським царством, відновив Упсальський університет і заснував університет у Тарту, відкрив багато шкіл, зокрема найдавнішу постійно діючу школу Естонії Гімназію Ґустава Адольфа Таллінна.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Gustav II Adolf — 1917.
Посилання[ред. | ред. код]
| Попередник Карл IX Ваза |  | Король Швеції 1611-1632 | | Наступник Христина I |
|
