Губарівка (Богодухівський район) — Вікіпедія

село Губарівка
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район Богодухівський район
Громада Богодухівська міська громада
Облікова картка Губарівка 
Основні дані
Засноване 1685
Населення 1456 осіб
Площа 5,74 км²
Густота населення 254 осіб/км²
Поштовий індекс 62132
Телефонний код +380 5758
Географічні дані
Географічні координати 50°09′56″ пн. ш. 35°21′40″ сх. д. / 50.16556° пн. ш. 35.36111° сх. д. / 50.16556; 35.36111Координати: 50°09′56″ пн. ш. 35°21′40″ сх. д. / 50.16556° пн. ш. 35.36111° сх. д. / 50.16556; 35.36111
Середня висота
над рівнем моря
182 м
Місцева влада
Адреса ради 62132, Харківська обл., Богодухівський р-н, с.Губарівка, вул.Гутянська,100а
Сільський голова Тризна Сергій Григорович
Карта
Губарівка. Карта розташування: Україна
Губарівка
Губарівка
Губарівка. Карта розташування: Харківська область
Губарівка
Губарівка
Мапа
Мапа

Губарі́вка — село у Богодухівській міській громаді Богодухівського району Харківської області України.

Географія[ред. | ред. код]

Село Губарівка розташоване на правому березі річки Мерла. Нижче за течією примикає село Полкова Микитівка. Вище за течією села Кручик і Павлівка. На протилежному березі розташований смт Гути. Зі східного боку села дубовий ліс, з південної — хвойний. На північ і на захід — простягаються поля. Поруч проходять автомобільні дороги Р46 і Т 1702. На півночі села — залізнична станція «Губарівка» (напрямок Харків-Суми).

Історія[ред. | ред. код]

Село засноване 1685 року.

За даними на 1864 рік у козацькому хуторі мешкало 923 особи (460 чоловіків та 463 жінка), налічувалось 137 дворових господарств[1].

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 41 людина[2].

Населення[ред. | ред. код]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:

Мова Відсоток
українська 95,26%
російська 4,05%
інші 0,69%

Люди[ред. | ред. код]

В селі народилися

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.(рос. дореф.)
  2. Мартиролог. Харківська область, ст. 330—331 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 22 серпня 2015.
  3. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Джерела[ред. | ред. код]