Гродський Семен Іванович — Вікіпедія

Семе́н Іва́нович Гродський (Соломон; ? — 7 жовтня 1692) — український дипломат часів гетьмана Івана Мазепи.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Бродах у міщанській родині. За гетьмана Петра Дорошенка його батько переїхав до Чигирина. З 1671 протягом 6 років був при гетьмані Петрові Дорошенку. У 1677 році попав у татарський полон, звідки у 1678 році втік. Після чого жив 2 роки у батька в Полтаві.

У 1680 році розпочав чернече життя провівши півтора року в монастирі в Козельці, що біля Києва. Наступні вісім років провів у Соломонівському монастирі, а згодом у Донському.

Справа Соломона[ред. | ред. код]

У листопаді 1689 року поїхав із дипломатичною місією від гетьмана Івана Мазепи до польського короля Яна Собєського. 21—23 листопада 1689 року прибув у Львів, де зустрівся із Йосипом Шумлянським, який організував зустріч українського дипломата з польським королем. Після закінчення місії 22 грудня 1689 року повернувся в Україну. Королівський покоєвий Подольський, поінформував про цю місію московського резидента стольника Івана Волкова, що прибулець привіз листа від Мазепи, без його підпису, але з його печаткою. Посольський приказ вимагає від поляків видати ченця Соломона для проведення слідства. Польська сторона видала ченця Соломона у квітні 1692 року.

Гродський Семен Іванович мужньо витримав всі тортури, показавши, що діяв за вказівкою Михайла Гадяцького, племінника Івана Самойловича, який хотів кинути гнів царя на гетьмана Івана Мазепу.

У 1692 році відправлений в Батурин у супроводі царського гінця Язикова для виконання смертного вироку, який на всі намагання гетьмана Івана Мазепи відтягнути його виконання, був приведений в дію 7 жовтня 1692 року.

Посилання[ред. | ред. код]

• Оточення гетьмана Мазепи: Соратники та прибічники. Сергій Павленко [Архівовано 21 лютого 2016 у Wayback Machine.]

Нормативний контроль GKG: /g/11jgf4k__

Це незавершена стаття про українського дипломата. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.