Грималюк Данило — Вікіпедія

Данило Грималюк;
	Сотник
Загальна інформація
Народження	1892; с. Тишківці, тепер Городенківська міська громада, Івано-Франківська область
Смерть	1919; с. Ялтушків, тепер Барська міська громада, Вінницька область; (тиф)
Громадянство	ЗУНР; УНР
Військова служба
Приналежність	ЗУНР; УНР
Війни / битви	Українсько-польська війна, Українсько-радянська війна
Нагороди та відзнаки
	Медаль за хоробрість (Австро-Угорщина)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Грималюк.

Данило Грималюк (1892, с. Тишківці, тепер Городенківська міська громада, Івано-Франківська область — 1919, тепер Барська міська громада, Вінницька область) — український військовик, сотник УГА.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився Данило Грималюк 1892 р. у селі Тишківці (нині — Городенківського району Івано-Франківської області. У 1914 р., після закінчення навчання у Коломийській гімназії, став студентом фізико-математичного факультету Львівського університету. Їздив по селах з рефератами, хором, був активним членом молодіжного товариства «Січ».

З початком Першої світової війни Головна українська Рада у Львові звернулася до української молоді вступати до Легіону Січових Стрільців. Д. Грималюк добровольцем вступив у цей легіон. Перше бойове хрещення отримав у боях з російськими військами на горі Макіївці і був нагороджений медаллю «За хоробрість». Потім були жорстокі бої за гору Лисоня, де пораненим потрапив до російського полону.

У лютому 1917 року в Росії вибухнула революція. Це дало можливість десяти українським старшинам, в тому числі Є. Коновальцю, А. Мельнику і Д. Грималюку втекти із полону до Києва. Там, у грудні 1917 р., з ініціативи та під керівництвом Є. Коновальця з українців, переважно галичан, утворився Перший курінь Січових Стрільців, до якого в чині хорунжого був зарахований Данило Грималюк.

Курінь, який складався з освіченої і обстріляної в боях молоді, був головною, надійною опорою Центральної Ради. Зокрема він брав участь у придушенні більшовицького повстання на заводі «Арсенал» та в боях на околицях Києва.

Восени 1918 року отримав від управи Українських Січових Стрільців завдання встановити українську владу в містечках і селах Городенківщини — це були перші листопадові дні утворення Західної Української Народної Республіки (ЗУНР). Грималюк, за допомогою студентів і свідомої сільської молоді, за кілька днів очистив Городенківський повіт від австрійської жандармерії. Він організував групу юнаків і разом із ними вступив до новоствореної Української Галицької Армії (УГА). Брав участь у другому поході проти більшовиків на Київ. У цих боях командував сотнею. У так званому «чотирикутнику смерті» спалахнув епідемічний висипний тиф, сотник Д. Грималюк на Вінниччині в м. Ялтушків помер від цієї хвороби.

Вшанування[ред. | ред. код]

В його пам'ять батьки побудували каплицю, у грудні 1992 року — в річницю його смерті — було відкрито меморіальну дошку, названо його іменем одну із вулиць села та присвоєно звання — почесний громадянин c. Тишковець.

Джерела[ред. | ред. код]

Українська Галицька Армія. Матеріали до історії, том IV — Вінніпег, 1968. — С. 139.

Це незавершена стаття про вояка УСС.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про вояка чи воячку Української галицької армії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про вояка чи воячку Армії УНР.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.