Відносини Гренландія — Європейський Союз — Вікіпедія

Відносини Гренландія — Європейський Союз
Європейський Союз
ЄС 		Гренландія
Гренландія

Гренландія, автономне утворення у складі Королівства Данія (до якої входять також країни Данії та Фарерських островів), є однією із заморських країн та територій країн ЄС, приєднаних до Європейського Союзу. Гренландія отримує фінансування від ЄС для сталого розвитку та підписала угоди про посилення співпраці з ЄС.

Асоційовані відносини з ЄС також означають, що всі громадяни Королівства Данія, які проживають у Гренландії (громадяни Гренландії), є громадянами ЄС[1]. Це дозволяє гренландцям вільно пересуватися та проживати в межах ЄС.

Гренландія приєдналася до тодішнього Європейського Співтовариства в 1973 р. Як графство разом із Данією, але після здобуття автономії в 1979 р. із запровадженням внутрішнього самоврядування в межах Королівства Данія, Гренландія проголосувала за вихід у 1982 р., щоб стати ОКТ. Основною причиною виїзду є розбіжності щодо Спільної рибної політики та відновлення контролю над гренландськими рибними ресурсами, щоб згодом залишатися поза водами ЄС.

Торгівля[ред. | ред. код]

У 2010 р. експорт Гренландії до ЄС склав 331 млн. Євро (92,7% частки від загального обсягу експорту Гренландії), а імпорт Гренландії з ЄС оцінювався в 614 млн. Євро (68,9% всього імпорту Гренландії). Експорт до ЄС здійснювався переважно продуктами харчування та живими тваринами (89%). Імпорт з ЄС включав мінеральне паливо, мастила (та супутні товари), машини та транспортне обладнання (разом 47%). ЄС є головним торговим партнером Гренландії. Однак Гренландія є 103-м найбільшим торговим партнером ЄС.[2]

У 2009 році заборона ЄС на продукцію з тюленів запровадила заборону на ввезення хутра тюленів на підставі жорстокого поводження з тваринами, але зробила винятки для інуїтських громад в Гренландії та Канаді з метою захисту способу життя корінного населення. Заборона дозволяє лише дрібномасштабне полювання з метою контролю за популяцією та місцевого обігу - продукція не має права потрапляти до ЄС. Заборона розлютила ті громади за Полярним колом, які залежать від продажу великомасштабного полювання на тюленів. [3][недоступне посилання з 01.08.2019] Експорт тюльпанів у Гренландії за кілька років скоротився на 90% - з 60 мільйонів данських крон до 6 мільйонів данських крон на рік з 2006 року. 

Статус ОКТ[ред. | ред. код]

Гренландія є однією із заморських країн та територій (ОСТ) ЄС завдяки своїм політичним стосункам з Данією. Як результат, Гренландія має певну інтеграцію з внутрішнім ринком ЄС за допомогою угод про асоціацію. Це також входить до загального зовнішнього тарифу ЄС, але вони можуть стягувати митні збори недискримінаційно. Громадяни Гренландії мають громадянство ЄС. [4] Громадяни ОСТ можуть отримати право голосувати за участь у виборах до Європейського парламенту та брати участь у них за умови, визначених відповідними державами-членами відповідно до законодавства Співтовариства. [5]

До 2006 р. Усі кошти ЄС до Гренландії (тоді 42,8 млн. Євро на рік) надходили через угоду про риболовлю між ЄС та Гренландією. У період між 2007 та 2013 роками ЄС забезпечував 25 млн. Євро на рік поза риболовлею. [6] Їй була надана допомога з моменту виходу з ЄС (див. Нижче) в 1985 році приблизно на ту саму суму, яку вона раніше отримувала у структурних фондах ЄС (яку вона втратила право отримувати через відокремлення). Це становило близько 7% бюджету Гренландії. Сума, сплачена в рамках угоди про риболовлю, була взамін суден ЄС, які ловлять рибу у водах Гренландії, та сприяла реструктуризації риболовного флоту Гренландії. Однак ця угода була розірвана Європейським рахунковим судом, який вважав, що сума, яку ЄС платить, була занадто великою за кількість виловленої риби. [7]

OCTA[ред. | ред. код]

Гренландія приєдналася до Асоціації заморських країн та територій Європейського Союзу. Він був заснований 17 листопада 2000 року під час конференції прем'єр-міністрів закордонних країн та територій у Брюсселі, Бельгія. Він включає майже всі спеціальні території-члени Європейського Союзу, метою яких є поліпшення економічного розвитку в заморських країнах та територіях та співпраця з Європейським Союзом. На даний момент в ньому 22 члени. [8] [9] 25 червня 2008 року в Брюсселі було підписано Договір про співпрацю між ЄС та OCTA. [10]

У 2012 році Гренландія та прем'єр-міністр Гренландії Куупік Клейст очолювали організацію.

Партнерство між ЄС та Гренландією[ред. | ред. код]

Гренландія має право на фінансування ЄС. У період з 2007 по 2013 рік ЄС виділив приблизно 190 мільйонів євро, а в період з 2014 по 2020 рік на сталий розвиток заплановано 217,8 мільйона євро з акцентом на освіту. [11] У 2015 році спільну декларацію про тісніші відносини між ЄС та Гренландією підписали Данія, Гренландія та ЄС. [12]

У березні 2015 року президент Комісії ЄС, прем'єр-міністр Данії та прем'єр-міністр Гренландії підписали "парасольковий" рамковий документ, що окреслює відносини між ЄС та Гренландією, "Спільну декларацію про відносини між Європейським Союзом, з одного боку, і уряд Гренландії та уряд Данії, з іншого боку ". Цим документом ЄС підтверджує свої тривалі зв'язки з Гренландією та підтверджує геостратегічне значення Гренландії для ЄС. [13]

Дебати щодо Brexit знову завели розмови про ЄС у Гренландії, і були заклики до острова приєднатися до Союзу. [14]

За межами ЄС[ред. | ред. код]

Докладніше: Вихід Гренландії з Європейських Співтовариств

Спочатку Гренландія приєдналася до тодішнього Європейського співтовариства з Данією в 1973 році. На той час Гренландія не мала автономії від Данії, яку вона отримала в 1979 році. Гренландія досягла певного особливого режиму, такого як обмеження бізнесу для нерезидентів та рибальство. [15] Гренландія отримала право на одного члена Європейського парламенту на парламентських виборах 1979 року.

Гренландія виїхала в 1985 році після референдуму в 1982 році, коли 53% проголосували за вихід через суперечку про права на риболовлю. [16] Гренландський договір офіційно оформив їх вихід.

Були певні припущення щодо того, чи може Гренландія розглянути можливість приєднання до Європейського Союзу, хоча це здається малоймовірним, що відбудеться найближчим часом. 4 січня 2007 року данська щоденна газета " Jyllands-Posten" цитувала слова колишнього данського міністра Гренландії Тома Хойема, який сказав: "Я не здивуюся, якщо Гренландія знову стане членом ЄС... ЄС потребує арктичного вікна, і Гренландія не може сама керувати гігантськими арктичними можливостями ". [17] Дискусія відновилася [18] у світлі ісландської фінансової кризи 2008–2011 років. Спільна рибогосподарська політика ЄС є важливою причиною того, чому Гренландія, Норвегія та Ісландія залишаються поза межами ЄС. Була надія, що ісландські переговори про членство в ЄС 2011–2013 рр. Можуть створити виняток із політики, але переговори так далеко не дійшли. "Гігантські можливості Арктики" стосуються таких природних ресурсів, як гірничодобувна промисловість. Тут є дуже велике родовище заліза - Ісуа Залізний рудник. Гренландія не може фінансувати великі витрати на її розробку і не має такого досвіду, тому вона уклала контракт із іноземною компанією, яка не почала її розробляти через низькі ціни на залізо.

Див. також[ред. | ред. код]

Подальше читання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ OVERSEAS COUNTRIES AND TERRITORIES (OCTS). Eur-lex.europa.eu. Архів оригіналу (Website) за 16 листопада 2021. Процитовано 14 вересня 2020.
  2. ↑ EU BILATERAL TRADE AND TRADE WITH THE WORLD [Архівовано 24 квітня 2018 у Wayback Machine.] (PDF), European Commission
  3. ↑ EU takes aim at Canada, bans seal products, Guardian 2009[недоступне посилання з 01.08.2019]
  4. ↑ Article 17 of European Union Treaty as of 1999
  5. ↑ Green paper on future relations between EU and overseas countries/territories, 3. 1. 1. http://ec.europa.eu/development/icenter/repository/1_EN_ACT_part1_v8.pdf [Архівовано 18 листопада 2014 у Wayback Machine.]
  6. ↑ EU Relations with Greenland [Архівовано 9 червня 2011 у Wayback Machine.], EEAS
  7. ↑ A new deal for Greenland and the EU? [Архівовано 1 листопада 2018 у Wayback Machine.], EFC
  8. ↑ Association of the Overseas Countries and Territories of the European Union (OCTA). cooperation-regionale.gouv.nc. Архів оригіналу за 12 жовтня 2017. Процитовано 12 жовтня 2017.
  9. ↑ OCTA Presentation. octassociation.org. Архів оригіналу за 27 October 2017. Процитовано 11 жовтня 2017.
  10. ↑ Future relations between the EU and the Overseas Countries and Territories (PDF). Brussels: Commission of the European Commities. 25 травня 2008. с. 17. Архів оригіналу (PDF) за 26 листопада 2020. Процитовано 16 лютого 2021.
  11. ↑ European Commission - PRESS RELEASES - Press release - Further EU support for sustainable development of Greenland. europa.eu. Архів оригіналу за 11 січня 2017. Процитовано 10 квітня 2018.
  12. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 квітня 2017. Процитовано 16 лютого 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  13. ↑ Greenland - European Commission. ec.europa.eu. Архів оригіналу за 16 вересня 2014. Процитовано 10 квітня 2018.
  14. ↑ Greenland’s exit warning to Britain. politico.eu. 22 червня 2016. Архів оригіналу за 29 березня 2017. Процитовано 10 квітня 2018.
  15. ↑ Lov om Danmarks tiltrædelse af De europæiske Fællesskaber Bilag 1 til loven: Akt vedrørende tiltrædelsesvilkårene og tilpasningerne af traktaterne Protokoller til Tiltrædelsesakten Protokol nr. 4 om Grønland [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] (Danish)
  16. ↑ European Commission (10 листопада 2005). 1985. The History of the European Union. Архів оригіналу за 14 червня 2006. Процитовано 18 січня 2006.
  17. ↑ Greenland could re-join the EU. EUobserver Review. 5 січня 2007. Архів оригіналу за 20 січня 2008. Процитовано 25 червня 2007.
  18. ↑ Sermitsiaq.AG. Sermitsiaq.AG. Архів оригіналу за 9 February 2009. Процитовано 10 квітня 2018.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Відносини_Гренландія_—_Європейський_Союз&oldid=41641352