Гранаткін Геннадій Іванович — Вікіпедія

Гранаткін Геннадій Іванович
Народження	18 квітня (1 травня) 1913 с. Урей, Краснослободський повіт, Пензенська губернія, Російська імперія
Смерть	19 січня 1990(1990-01-19) Київ
Поховання	Совський цвинтар
Країна	СРСР
Навчання	Середньоазійський індустріальний інститут
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Київ
Найважливіші споруди	вокзали на станціях ім. Тараса Шевченка, Унгени, Знам'янка, Слобідка, Чоп, Брест-Центральний, Магнітогорськ станції метро «Хрещатик», «Арсенальна», «Дніпро» у Києві
Нагороди
Премії
Автограф
Гранаткін Геннадій Іванович у Вікісховищі

Грана́ткін Генна́дій Іва́нович (18 квітня [1 травня] 1913(19130501), с. Урей, Краснослободський повіт^[ru], Пензенська губернія, Російська імперія — 19 січня 1990, м. Київ, Українська РСР, СРСР) — український радянський архітектор, член Спілки архітекторів СРСР з 1938 року. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1983, у складі авторського колективу, за створення спортивного комплексу Республіканського стадіону в місті Києві)

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в селянській родині в с. Урей (№ 1), тепер у складі Великоуркатурського сільського поселення^[ru], Єльниківський район, Республіка Мордовія, Росія). У 1932—1938 році навчався на архітектурному факультеті Середньоазійського індустріального інституту^[ru] в м. Ташкенті. У 1938—1943 роках працював у проєктних установах Ташкента.

У 1943—1945 роках у діючій армії, учасник Німецько-радянської війни, нагороджений орденом Вітчизняної війни 2 ступеня (1945)^[1].

З 1945 року — архітектор, старший архітектор, керівник бригади в проєктному інституті «Київдіпротранс» (до 1951 року — «Київтрансвузолпроект»), з 1960 року — головний архітектор проєкту в Інституті експериментального проєктування Академії будівництва і архітектури Української РСР; з 1963 року — головний архітектор проєкту, керівник відділу в Київському зональному науково-дослідному інституті експериментального проектування житлових та громадських споруд (КиївЗНДІЕП).

Помер 19 січня 1990 року в Києві, похований на Совському кладовищі.

Творчість[ред. | ред. код]

Архітектор — автор проєктів (у складі творчих колективів):

• житловий будинок на 50 квартир і літній кінотеатр в Ташкенті (1939—1940),
• поліклініка у Вінниці (1946),
• вокзали на станціях Чернігів (1948), ім. Тараса Шевченка (1952), Унгени (1953), Знам'янка (1954), Слобідка (1954), адміністративна будівля управління Одеської залізниці (1955), Чоп (1956), Брест-Центральний (1957), Магнітогорськ (1959) (усі в співавторстві),
• станції метро «Хрещатик»^[2], «Арсенальна»^[3], «Дніпро»^[4] (всі у співавторстві, 1960),
• житлові будинки серії 1-438А^[5],
• гуртожитки на 400 та 500 місць у Києві (Сормовська вулиця, вулиця Освіти, 1957—1958).
• 17-поверхова будівля головного інформаційно-обчислювального центру Міністерства автомобільного транспорту УРСР (1975, нині — будівля Державного підприємства «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут», Берестейський проспект, 57),
• реконструкція Республіканського стадіону у Києві в 1965—1967 роках та до Олімпійських ігор 1980 року,
• 20-поверхова будівля Міністерства легкої промисловості УРСР (1980-ті, нині — будівля Міністерства соціальної політики України, вул. Еспланадна, 8/10),
• 24-поверхова будівля інформаційно-обчислювального центру Українського управління цивільної авіації (1980-ті, нині — будівля Міністерства інфраструктури України, Берестейський проспект, 24).

Зображення[ред. | ред. код]

• 
  Вокзал станції Чернігів
• 
  Вокзал станції ім. Тараса Шевченка
• 
  Вокзал станції Знам'янка
• 
  Вокзал станції Брест-Центральний
• 
  Вокзал станції Чоп

• 
  Станція метро «Хрещатик»
• 
  Станція метро «Арсенальна»
• 
  Станція метро «Дніпро»

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• Гранаткин Геннадий Иванович [Изоматериал]: лич. лист чл. СА УССР. — К. : [б. и.], 1956. — 5 л. // ДНАББ ім. В. Г. Заболотного. (рос.)
• Гранаткін Геннадій Іванович: особова справа чл. НСА України (1974–1991) // Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України. Ф. 640. Оп. 4. Спр. 714. 7 арк. [Архівовано 11 лютого 2013 у Wayback Machine.]
• Гранаткин Геннадий Иванович, 01.05.1913, ст. лейтенант. Сводная информация [Архівовано 30 травня 2022 у Wayback Machine.] // Веб-Сайт «Подвиг народа. 1941–1945». (рос.)
• Головко Г. В., Коломиец Н. С. Киевский метрополитен. — К. : Государственное издательство литературы по строительству и архитектуре УССР, 1963. — 42 с. (рос.)
• Заремба Ф. М., Целиковская Т. А., Марченко М. В. Киевский метрополитен. — Изд. 2-е. — К.: Будівельник, 1980. — 168 с., ил. (рос.) (укр.)
• Київський метрополітен: хронологія, події, факти / Кость Козлов. — К. : Сидоренко Б. В., 2011. — 256 с., іл. — ISBN 978-966-2321-17-3.
• Козиренко В. І. Гранаткін Геннадій Іванович [Архівовано 30 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 6 : Го — Гю. — С. 368. — ISBN 966-02-3966-1.
• Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 21 січня 1986 року № 49 «Про затвердження переліку пам'ятників архітектури місцевого значення» // Бюлетень виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів. — 1986. — № 2. — С. 8–14. [Архівовано з першоджерела 19 жовтня 2013.]
• Об'єкти культурної спадщини в м. Києві // Головне управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації.
• Киев: Архитектурно-исторический очерк / М. М. Шулькевич, Т. Д. Дмитренко. — Изд. 6-е, доп. и перераб. — К.: Будівельник, 1982. — 448 с., ил. (рос.)

Нормативний контроль GKG: /g/1hc0htx_9