Господи, гніву пречистого… — Вікіпедія

Господи, гніву пречистого...
Жанрвірш молитва (медитація)
АвторСтус Василь Семенович
Моваукраїнська
Написано23 січня 1972 року
Опубліковано1986
Країна Україна

«Господи, гніву пречистого…» — вірш українського поета XX століття, перекладача, літературознавця, правозахисника Василя Семеновича Стуса. Вірш спочатку увійшов до збірки «Час творчості» (нім. Dichtenszeit, написаної поетом під час першого слідства 1972 року в камері попереднього ув'язнення Київського республіканського КДБ. Згодом поезія «Господи, гніву пречистого…» в іншому варіанті увійшла до збірки «Палімпсести». [1]

Текст вірша

[ред. | ред. код]

Господи, гніву пречистого

благаю — не май за зле.

Де не стоятиму — вистою.

Спасибі за те, що мале

людське життя, хоч надією

довжу його в віки.

Думою тугу розвіюю,

щоб був я завжди такий,

яким мене мати вродила

і благословила в світи.

І добре, що не зуміла

мене від біди вберегти.[2]

Сюжет вірша

[ред. | ред. код]
Ідея стоїцизму, подолання страху перед смертю і випробуваннями долі проймає вірш „Господи, гніву пречистого“.

— Микола ТКАЧУК, доктор філологічних наук, професор [3]

В. Стус знову звертається до Бога не з проханням ласки, а благає дати ―гніву пречистого, за допомогою якого обіцяє витримати всі Господні випробування. І хоч поет дякує Всевишньому за те, що дав людині вік короткий, що передбачає й недовгі муки, однак у цьому ж таки монолозі вчувається туга за життям і щире бажання продовжити його, бодай подумки, хоч яким би важким воно не було...автор вірша ні в чому не розкаюється, вірить у те, що жив просто й правильно, можливо, навіть занадто правильно. За це він вдячний своїй матері, яка не навчила його кривити душею, а тому ― не зуміла од біди вберегти. А віра допомагає йому виживати в дуже складних життєвих умовах... У цьому вірші звучить мотив високої жертовності. Ліричний суб‘єкт свідомо віддає себе в офіру заради високої ідеї, заради виконання свого людського обов‘язку.

— Ганна ВІВАТ, доктор філологічних наук, професор [4]

В цьому вірші перед читачем постає картина духовних шукань ліричного героя, його стійкості і заспокоєння, знайденого у зверненні до Господа. В поезіях Стуса слово «Господь» як звертання використовується 33 рази (підрахунки здійснено на основі збірки творів В. Стуса у 12 томах (1, 3, 5 томи).[5] Це духовне спілкування очищає душу і розум, дає сили рухатися далі й достойно пройти життєве випробування.

Головна ідея вірша — це заклик до того, щоб залишатися собою («яким мене мати вродила»), вистояти, витримати знайшовши гармонію в собі («Де не стоятиму — вистою»), бути вдячним Богові та матері («Спасибі за те, що мале людське життя, хоч надією довжу його в віки», «Думою тугу розвіюю, щоб був я завжди такий, яким мене мати вродила»), утвердитись в своїй правді шляхом спілкування з вищими силами.[6]

Літературний аналіз твору

[ред. | ред. код]

Метрика і строфіка

[ред. | ред. код]

Поезія «Господи, гніву пречистого…» одна з трьох зі збірки «Час творчості» написана дольником[1]. Автор застосовує перехресну риму, тобто перший рядок поєднує з третім, а другий з четвертим.

Жанрові особливості

[ред. | ред. код]

На думку українського літературознавця Миколи Ткачука в основу поезії покладено канон, запропонований християнським богословом і філософом VІІІ століття Іваном Дамаскином, як сходження розуму до Бога.[3] Також є думка, що в основу твору покладено молитву Господню:[7]

Господи, гніву пречистого (звертання)

благаю – не май за зле. (прохання)

Де не стоятиму – вистою. (обіцянка)

Спасибі за те, що мале (подяка)

людське життя, хоч надією

довжу його в віки.

В поезії «Господи, гніву пречистого…» переплітаються такі жанрово-тематичні різновиди літературної молитви як молитва-подяка, молитва-прохання ліричного героя за себе, молитва-рефлексія[8].

Історико-критичний аналіз

[ред. | ред. код]

Метафізичні складові болючого досвіду ліричного героя поезії «Господи гніву пречистого» виходять за межі доступного буденній свідомості, оскільки Василь Стус під час його написання переживає психотравмуючі події, пебуває за ґратами й колючим дротом. [9]

Переклади

[ред. | ред. код]
Російською
Господи, гнева пречистого,

сердцем молю, — не держи.

Всюду, где нужно, — выстою.

Спасибо за то, что жил.

Жизнь мою, пусть надеждой,

Я продолжаю в веках.

Мысли мои по-прежнему

Воспринимают всё так,

как меня мама учила

в часы расставаний и встреч.

Так что, не зря не случилось

меня от беды уберечь. [10]

Переклад Олександрини Кругленко

Дивись також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Ярина Ходаківська ДОЛЬНИК ВАСИЛЯ СТУСА//Науковий вісник Чернівецького університету. 2012. Випуск 585 – 586. Слов’янська філологія, c.107-11
  2. ↑ Стус, Василь (1999). Твори: в 4 т. Т. Т. 3, Кн. 1. Львів: Просвіта. с. 486.
  3. ↑ а б Ткачук, М. (2014). Типологія героя-екзистенціала в ліриці Василя Стуса. Актуальні проблеми української літератури і фольклору. № 21-22. с. 89—103. Процитовано 6 листопада 2020.
  4. ↑ ВІВАТ, Г. І. Поетика жанру молитви в ліриці Василя Стуса. Питання літературознавства, 2005, 13: 66-74.
  5. ↑ Маркіна, Анна Михайлівна (2014). Бог і Господь як чинники художнього світу Василя Стуса. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Філологія» (укр.). № 1127. с. 223—227. ISSN 2227-1864. Архів оригіналу за 30 серпня 2020. Процитовано 6 листопада 2020.
  6. ↑ Бородінова, М. В. (2011). Християнські образи, мотиви в поезії В. Стуса. Наукові записки [Національного університету Острозька академія]. Сер. : Філологічна. № 21. с. 125—131. Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 6 листопада 2020.
  7. ↑ МАЛЕЦЬКА, Анастасія. Молитва в поезії Василя Стуса. Українська література в загальноосвітній школі, 2011, 9: 13-17.
  8. ↑ "Святі чуття, закладені в молитву…": Антологія української молитви: У 2 кн. /Упорядник, автор вступної статті і приміток В. І. Антофійчук. – Чернівці: Рута, 1996. – Кн. 1. – 152 с.; Кн. 2. – 187 с.
  9. ↑ Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960–1980-х років / Георгій Касьянов. – К. : Либідь, 1995. – 224 с.
  10. ↑ Floyd (понедельник, 11 ноября 2013 г.). Верлибры и другое: Василь Стус. Стихи. (Перевод Александрины Кругленко). Верлибры и другое. Архів оригіналу за 5 лютого 2021. Процитовано 23 січня 2021.

Література

[ред. | ред. код]
  1. Соловей Е. Українська філософська лірика / Е. Соловей. – К. : Час, 1999.
  2. Коцюбинська М. Поетове «самособоюнаповнення» (Василь Стус)/ М. Коцюбинська // Самототожність письменника: до методології сучасного літературознавства. – К. : Українська книга, 1999.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Господи,_гніву_пречистого…