French
DeutschГоліцин Михайло Михайлович — Вікіпедія
| Голіцин Михайло Михайлович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 12 листопада 1675 Москва, Московське царство |
| Помер | 21 грудня 1730 (55 років) Москва, Російська імперія |
| Країна |  Російська імперія |
| Діяльність | офіцер, політик |
| Alma mater | Академія морської гвардіїd |
| Учасник | Азовські походи 1695—1696, Велика Північна війна і Прутський похід |
| Титул | князь |
| Військове звання | генерал-фельдмаршал[d] |
| Конфесія | православ'я |
| Рід | Голіцини |
| Батько | Голіцин Михайло Андрійовичd[1] |
| Мати | Praskovya Kaftyrevad[1] |
| Брати, сестри | Голіцин Михайло Михайлович[d] і Голіцин Дмитро Михайлович |
| У шлюбі з | Yevdokiya Buturlinad |
| Діти | Голіцин Олександр Михайлович, Голіцин Дмитро Михайлович[d], Румянцева Катерина Михайлівна, Андрій Михайлович Голіцинd, Микола Михайлович Голіцинd, Марія Михайлівна Голіцинаd[1] і Анна Михайлівна Голіцинаd[1] |
| Нагороди |    |
Голіцин Михайло Михайлович (11(01) листопада 1675 — 21(10) грудня 1730) — російський генерал-фельдмаршал (1725), князь. Брат Дмитра Голіцина.
Життєпис[ред. | ред. код]
У 1687 розпочав кар'єру в Семенівському полку, у 1694 отримав звання прапорщика.
Брав участь у Азовсько-Дніпровських походах 1695—1696 та Північній війні 1700—1721. У 1702 керував штурмом фортеці Нотебург (нині місто Шліссельбург, Ленінградська область, РФ).
Під час Полтавської битви 1709 командував гвардією. Під Переволочною (колишнє село на лівому березі Дніпра біля впадіння в нього річки Ворскла, нині залите водами Кам'янського водосховища) наказав скарати українських козаків, які потрапили в полон після капітуляції частини шведської армії.
Учасник Прутського походу 1711, морських битв у Балтійському морі в 1714 біля півострова Гангут (нині Ханко, Фінляндія) і 1720 біля острова Гренгам (нині Фінляндія).
У 1723—1728 командував російськими військами, розташованими в Україні.
У 1728—1730 — президент Військової колегії та член Верховної таємної ради. Брав участь у складанні «кондицій».
Після воцаріння Анни Іванівни потрапив у немилість, був звільнений зі служби.
Помер 21(10) грудня 1730 у Москві.
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Молчанов Н. Н. Дипломатия Петра Первого. М., 1990.
Джерела[ред. | ред. код]
- Т. І. Катаргіна. Голіцин Михайло Михайлович [Архівовано 8 березня 2016 у Wayback Machine.] Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
|
