Головне квантове число — Вікіпедія

Головне́ ква́нтове число́ — натуральне число, що позначає номер енергетичного рівня в атомі. Характеризує енергію електронів, що займають даний енергетичний рівень. Із зростаючим головним квантовим числом зростають радіус орбіти і енергія електрона. Головне квантове число позначається як n.

Для атома водню енергія рівнів без врахування релятивістських поправок визначається тільки головним квантовим числом:

${\displaystyle E_{n}=-{\frac {R}{n^{2}}}}$,

де R — стала Рідберга. Для інших атомів такої простої залежності не існує, однак, енергетичні рівні електронів розпадаються, залежно від енергії, на групи, які можна поставити у відповідність з головним квантовим числом. Ці групи рівнів називають електронними оболонками.

Найбільше число електронів на електронній оболонці визначається за формулою:

${\displaystyle N=2n^{2}}$.

Головне квантове число визначає число вузлових точок радіальних атомних хвильових функцій.

Див. також[ред. | ред. код]

• Квантове число

Джерела[ред. | ред. код]

• Білий М.У. (1973). Атомна фізика. Київ: Вища школа.

Література[ред. | ред. код]

• Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л.М.Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк: «Вебер», 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0

Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.