Голенищев-Кутузов Дмитро Іванович — Вікіпедія
Голенищев-Кутузов Дмитро Іванович рос. Дмитрий Иванович Голенищев-Кутузов | |
Народження: | 1885[1] Російська імперія |
---|---|
Смерть: | 1938[1] Москва, СРСР |
Країна: | СРСР |
Партія: | КПРС |
Рід: | Голенищеви-Кутузови |
Батько: | Голенищев-Кутузов Іван Тимофійович |
Голени́щев-Куту́зов Дмитро Іванович (1885—1938) — революціонер, більшовик, радянський державний діяч, жертва сталінських репресій.
Походив із псковської гілки відомого дворянського роду Голенищевих-Кутузових. Його батько Іван Тимофійович Голенищев-Кутузов був міським головою Харкова. Під час навчання у Харківському університеті захопився революційним рухом. Завершивши навчання в 1910 році, він опинився під наглядом поліції, незабаром був засуджений і відправлений на заслання до Сибіру. Перебуваючи в засланні, глибоко вивчив тему споживчої кооперації в Росії, згодом написав і опублікував понад двадцять тематичних статей під псевдонімом — Дм. Ілімський.
У 1918 році вступив до ВКП(б), був членом правління Товариства колишніх політкаторжан та засланців, членом правління Московського народного банку (1919—1920), головою правління Московського банку споживчої кооперації[2] (1921—1924).
З 1925 року був переведений у Наркомат зовнішньої торгівлі СРСР. Був призначений торгпредом СРСР в Італії й одночасно у Великій Британії[3] (1925—1926). Потім керівник ВАО «Інтурист» СРСР (1927—1931); голова товариства «Далькрайплан» (1931—1933); керівник будівництва Уссурійської залізниці (1934); завідувач відділу економіки в редакції газети «Известия» (1934—1938).
У 1938 році був заарештований, засуджений за сфабрикованою справою за статтею 58 (1-я категорія), розстріляний[4]. Реабілітований у 1957 році.
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ Вся Москва 1922 г.
- ↑ Дворянский род в Российской империи, том 2 стр. 137, 1993 г. С. В. Думин, В. В. Лапин
- ↑ Расстрельные списки. Архів оригіналу за 9 березня 2018. Процитовано 21 березня 2018.