Гойтосир — Вікіпедія

Гойтоси́р (Ойтосир, Ойтосір) (грец. Γοιτόσυρος, Οιτόσυρος) — у скіфській міфології один з головних богів скіфського пантеону, за Геродотом, тотожний грецькому Аполлону.

"...підставою для зближення скіфського Гойтосира з грецьким Аполлоном дійсно могло бути співзвуччя першої частини імені скіфського бога з назвою одного з найголовніших атрибутів грецького Аполлона - стріли. Але є й інші дані, які свідчать, що Гойтосир міг бути солярним богом. Так, в одному з грецьких написів, знайдених в Римі на Есквілінському пагорбі, Аполлона Ойтоскіра названо Мітрою...
Зображення цього бога в скіфських пам'ятках невідомі, якщо тільки у ... композиціях з фигурою вершника-бога зображено не його, а дійсно Папая. Сумніви ж на цей рахунок є цілком закономірними хоча б тому, що в низці релігій символом сонця виступає кінь. Зважаючи на це природно було б у скіфському кінному бозі бачити саме солярного бога, тим більш, що бога рослинних сил, вмираючої й постаючої природи, яким без сумніву був й бог сонця, в малоазійських та фракійських культах ... зображали верхи."^[1]

Щодо функцій Гойтосіра, то «дослідники підкреслюють сонячну природу Гойтосира … Грецький аналог Гойтосира — Аполлон також співвідносився з Геліосом … а Мітра в Рігведі й Авесті щільно пов'язаний з небом, сонцем, світлом … Архаїчний зміст культів Митри … й Аполлона … дає підстави для реконструювання й інших функцій скіфського бога. Функція пастуха, охоронця худоби … так як худоба була основою добробуту суспільства. З функцією охоронця стад пов'язана функція лучника, стрільця й переможця чудовисьок.»^[2]

З культом Гойтосира пов'язують зображення свастик, які відомі у скіфському мистецтві^[3].

Наразі загальновизнаної етимології теоніму немає, можливі:

грец. Γοιτόσυρος < скіф. *aita- *asura- < вед.*éta- *ásura — укр. сяючий, блискучий бог^[4]
грец. Γοιτόσυρος < скіф. ? < авест.*gaêthâ- *sûra- — укр. майном / худобою богатий / сильний.^[5]
грец. Γοιτόσυρος < д.ір. *gaḭa-ta / *hau-ta- + *sûra- — укр. життєва / породжувальна, рушійна сила.^[6]

Цікавий факт[ред. | ред. код]

Це 100 000 стаття в українській Вікіпедії

Примітки[ред. | ред. код]

↑ (рос.) М. И. Артамонов. Антропоморфные божества в религии скифов. АСГЭ. Вып. 2. Л.: 1961. С. 57-87.
↑ (рос.) Бессонова С. С. Религиозные представления скифов. Киев, Наукова Думка. 1983.
↑ (рос.) Граков Б. Н., Пережитки скифских религий и эпоса у сарматов. ВДИ. 1969. 3. С. 70-72.
↑ (рос.) Трубачев О. Н. Indoarica в Северном Причерноморье. М.: Наука, 1999.
↑ (нім.) M. Vasmer. Die Iranier in Südruβland. Leipzig. 1925
↑ (рос.) Расторгуева В. С., Эдельман Д. И. Этимологический словарь иранских языков. Институт языкознания РАН. М., Издательская фирма «Восточная литература».

Література[ред. | ред. код]

Геродот. Історія. Кн.4. Мельпомена [Архівовано 26 лютого 2009 у Wayback Machine.]
Гойтосир [Архівовано 7 квітня 2008 у Wayback Machine.] // Мифологический словарь / Гл. ред. Е. М. Мелетинский. М.: Советская энциклопедия, 1990. 672 с.

[1] (рос.) М. И. Артамонов. Антропоморфные божества в религии скифов. АСГЭ. Вып. 2. Л.: 1961. С. 57-87.

[Бессонова_С._С.-2] (рос.) Бессонова С. С. Религиозные представления скифов. Киев, Наукова Думка. 1983.

[3] (рос.) Граков Б. Н., Пережитки скифских религий и эпоса у сарматов. ВДИ. 1969. 3. С. 70-72.

[4] (рос.) Трубачев О. Н. Indoarica в Северном Причерноморье. М.: Наука, 1999.

[5] (нім.) M. Vasmer. Die Iranier in Südruβland. Leipzig. 1925

[6] (рос.) Расторгуева В. С., Эдельман Д. И. Этимологический словарь иранских языков. Институт языкознания РАН. М., Издательская фирма «Восточная литература».

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]