Глинське князівство — Вікіпедія

Глинське князівство, князівство Мансура —татарсько-сіверське^[1][2][3], князівство в XIV—XVI сторіччях на північному сході України (переважно Сумська й Полтавська області). Засноване у 1380 році сином Мамая Мансуром з роду Кият.

Половці на лівобережжі України[ред. | ред. код]

Відповідь 1159 року чернігівського князя Святослава Ольговича київському князю Ізяславу Давидовичу на погрозу про вигнання з Чернігова після його відмови допомогти у війні проти волинського князя Мстислава Ізяславича і галицького князя Ярослава Осмомисла відображає спустошення принаймні руської землі лівобережної Наддніпрянщини й заселення її половцями. Серед семи спустілих міст в Чернігівській землі заселених половцями присутнє одне з найстаріших і найбагатших міст Подніпров'я - Любеч.^[4]

Створення князівства[ред. | ред. код]

Куликовську битву 1380 року Мамай програв війську московського князя Дмитра Донського через затримку литовської допомоги. У 1381 році у Кафі Мамая вбито генуезцями^[5]. Після вбивства Мамая-Кията один з його синів Мансур-Кият (Мансур Киятович Мамай), побоюючись репресій нового хана, залишив Крим й вирушив у рідні половецькі степи (північна частина Надчорномор'я й Надозів'я), звідки, набравши війська, рушив на північ з метою створення свого нового князівства.

На території сучасних Сумської та Полтавської областей Мансур Мамай відновив декілька міст: Глинськ, Глинниця, Полтава, й оголосив ці землі своїми володіннями, незалежними від сусідніх держав. До складу цього утворення увійшла одна з південних груп сіврюків межиріччя Ворскли, Сули, в районі Полтави^[6].

У 1391 році, в битві з військами Тимура під Самарою, творець князівства Мансур був убитий.

Пізніше володіння князів Мамаїв розширилися й фактично включали в себе на півночі південні частини Чернігівщини й Сумщини; на сході — сучасні Курську, Білгородську та Харківську області; на заході — лівобережжя Черкаської області. Після чого володіння Глинських стали величезними, а самі князі стали найвпливовішими феодалами Великого князівства Литовського. Оскільки ці землі були прикордонням слов'янських та тюркських народів, населення їх не відрізнялося етнічною єдністю, проте, тут переважно селилися нащадки сіверян, а також половці. З XV сторіччя сіврюки завдяки своїй стабільній міграції починають асимілювати половецьке й тюркське населення^[7].

Центром князівства було дерев'яне містечко-замок під назвою Глинськ, що розташовано на території сучасного села Глинськ; за іншими версіями — на території нинішньої Полтави, або Золотоноші.

Система управління[ред. | ред. код]

Князь Мансур Киятович Мамай, враховуючи той факт, що його нові землі були слабо заселені й необхідно постійно вести війну з сусідніми державами, не став нав'язувати місцевому населенню феодальну систему управління: захоплювати вже використовувані землі, вводити будь-які податки та призначати своїх начальників. Єдиним нововведенням було об'єднання у єдине політичне ціле місцевих етнічних громад, обов'язком яких став спільний виступ під командуванням князя Мамая проти спільного ворога. Система місцевого управління зберігалася незмінною — голови місцевих громад та їх командири обиралися самим населенням. Військовий похід оголошувався Мансуром Мамаєм тільки після загального схвалення. Князі тут були більше схожі на козацьких отаманів, ніж на справжніх феодалів^[1]. Пізніше у запорізьких козаків став вибиратися гетьман, але у реєстрових козаків система взаємин з королем польським збереглася майже ідентична з політичною системою Мансура.

У складі Литви[ред. | ред. код]

У 1392 році Олекса Мамай, син Мансура Мамая, перебуваючи під тиском з боку двох великих войовничих держав: Золотої Орди і Великого князівства Литовського, вирішується визнати над собою владу великого князя литовського Вітовта. Для зміцнення політичних зв'язків зі своїм новим сюзереном Олекса Мамай у тому ж році хрестився, отримавши ім'я Олександр. Варто врахувати, що швидше за все Олекса й Олександр — два варіанти одного імені, — Олекса й досі поширено в Україні ім'я.

Як повідомляють родовідні розписи «а у Олександра син Іван з батьком ж хрестився. Й у ті часи приїхав до Києва Великий Князь Литовський Вітовт й після Князь Олександр, й син його, що схотіли служити; й Князь Іван й з отцем своїм Олександром створили хотіння Великого Князя Вітовта, й приїхали до нього, й били чолом йому зі своїми передріченними трьома городами. І Князь Великий Вітовт прийняв їх чесно не яко слуг, але яко сродних своїх, й дав їм вотчини волості: Станку, Хорозів, Сереків, Гладковича; й дав Вітовт за Князя Івана Олександровича княжу Данилову дочку Острогозького Княжну Настасію». З тих пір Мамаї стали називатися князями Глинськими^[8].

Після приєднання до Великого князівства Литовського внутрішня система управління вотчини князів Мамаїв не змінилася, залишаючись до 1508 року напівавтономним князівством усередині Великого князівства Литовського. Фактично Глинське князівство було аналогом Касимівського царства на території Московського князівства татарського, що виникло приблизно у той же час.

Вітовт передав в управління фактично все лівобережжя Дніпра. Натомість князь Олександр Мансурович Мамай та його нащадки повинні були захищати ці землі від недругів й брати участь у війнах литовських князів. Так, вже 1399 року війська князя Олександра Мамая брали участь у поході Вітовта проти Золотої Орди, але зазнали поразки від золотординців битві на річці Ворскла. За білорусько-литовським літописом «козак Мамай» врятував великого князя Вітовта після розгрому на Ворсклі^[9].

Другий син Мансура Мамая — Скидер, за підтримки Вітовта вирушив зі своїм половецьким військом у 1390-х роках у Північно-західне Надчорномор'я, де став на чолі місцевих половців. Завдяки союзу з князями Мамаями Велике князівство Литовське спромоглося мирним шляхом приєднати й поставити під свій контроль величезну територію Дикого поля й стати найбільшим за площею державою Європи. При цьому варто звернути увагу, що Скидер може бути ще однією формою імені Олександр або в арабському (мусульманському) вимові Іскандер.

У XV сторіччі Мамаєвих князів в офіційних литовських документах починають іменувати Глинськими князями за назвою міста Глинськ, де була їх резиденція. Але до середини XVI сторіччя більшість представників роду Глинських у своїх документах продовжують підписуватися прізвищем Мамай. Так, у київському літописі згадується, що у першій чверті XVI сторіччя воєводою Києва був Іван Львович Мамай (з князів Глинських). Богдан Федорович Глинський, воєвода Черкас (1488-95), теж використав ім'я Мамай. В історії він став відомий тим, що організував перші черкаські прикордонні війська, що, незабаром після цього стали називатися козаками. На чолі з ним черкаські козаки в 1493 році вперше голосно заявили про себе взяттям тільки що побудованого кримськими татарами Очакова.

У 1638 році за уточнення московсько-польського кордону, що проходив тоді Глинським князівством у сучасній Лівобережній Україні, польські представники висунули ряд документів, з кінця XV до початку XVII сторіччя, про належність польським феодалам окремих маєтків у цій місцевості. Маєтками володіли вже не Глинські, хоча були там й їх родичі під іншими прізвищами. У двох документах, 1570 й 1590 років, згадані в якості мешканців цієї місцевості Ворскольські сіврюки. Вони жили на землях наступників Глинських, але в судових справах кожна група «сіврюков» виступала незалежно від феодала, як самостійна громадська юридична особа, — ознака наявності територіально-громадської організації та неповної залежності від тих феодалів, на землях яких вони жили. У 1570 році польська влада звільнила від податків цих «сіврюків», що фактично перейшли під протекторат Московського князівства.

«Мамаївські» козаки[ред. | ред. код]

У XV—XVII сторіччях сіврюки представляли собою воєнізоване прикордонне населення, що охороняло кордони суміжних частин Польсько-Литовської й Московської держав. Судячи з усього, вони були дуже схожі на ранніх запорізьких, донських та інших подібних козаків, й мали деяку автономію й громадську військову організацію.

Мамаївські князі та їх діяльність збереглася у народній пам'яті українців в образі легендарного «козака Мамая». Козак Мамай став настільки символічною фігурою для українських козаків та народу, що, коли спалахували народні повстання на Україні, обов'язково з'являвся Мамай. Під час громадянської війни на Черкащині, серед гайдамаків Холодного Яру було три отамана під псевдонімом Мамай, хоча мали інші прізвища.

Див. також[ред. | ред. код]

• Глинські
• Яголдаєва тьма
• Касимівське царство
• Червлений Яр
• Єлецьке князівство
• Сіверяни
• Сіврюки
• Козак Мамай

Примітки[ред. | ред. код]

Література і джерела[ред. | ред. код]

• Багновская Н. М. Севрюки: населення Сіверської землі в XIV—XVI ст. Наукове видання. — М: Видавництво «Палеотип», 2002.
• Геков Б. Д., Якубовський А. Ю. Золота орда і її падіння [Архівовано 6 вересня 2012 у WebCite] — М., Л.: Видавництво Академії наук СРСР, 1950.
• Глинські // Велика радянська енциклопедія. — М: Радянська енциклопедія. 1969—1978
• Русина Е. Сіверська земля у складі Великого князівства Литовського. — К.: 1998;
• Шенников А. А. Червоний Яр. [Архівовано 14 листопада 2012 у Wayback Machine.] Дослідження з історії та географії Середнього Подоння в XIV—XVI ст. [Архівовано 14 листопада 2012 у Wayback Machine.] — Л.: Наука, 1987.
• Шенников А. А. Князівство нащадків Мамая. [Архівовано 14 листопада 2012 у Wayback Machine.] // Депоновано в ІНІСН. — Л.: 1981. — № 7380. — С. 20-22.

п о р Державні утворення українців Стародавність Рус • Русь • Русини Племінні союзи праукраїнців Анти • Білі хорвати • Дуліби (Бужани • Волиняни) • Деревляни • Поляни • Сіверяни • Уличі • Тиверці • Дреговичі Середньовіччя Гардарикі • Київська Русь • Київське князівство • Чернігівське князівство • Волинське князівство • Галицьке князівство • Переяславське князівство • Королівство Русі • Велике князівство Руське • Велике князівство Литовсько-Руське • Глинське князівство Козацька доба Річ Посполита • Військо Запорозьке • Гетьманщина • Ханська Україна • Велике князівство Руське • Королівство обох Галичин • Велике князівство Литовське і Руське • Річ Посполита Трьох Народів Габсбурзька монархія Королівство Галичини та Володимирії • Герцогство Буковина Українська революція (1917—1921) УНР • ЗУНР • Українська Держава • КНР • Далекосхідна Україна • Українська Сибірська державність • Гуцульська Республіка• Лемко-Русинська Республіка • Команчанська Республіка • Холодноярська республіка • Медвинська республіка • Республіка Чорного Лісу • Мліївська республіка • Вільна територія • УНР Рад • ДКРР • ОРР Баштанська республіка • РСР Тавриди • ГСРР • УРР • Кубанська Радянська Республіка • Кубано-Чорноморська Радянська Республіка • БРР Від УРСР до Незалежності УРСР • Карпатська Україна • Олевська республіка • Українська держава (1941) • Колківська республіка • Україна Інші Куявія • Миньковецька держава • Шулявська республіка Чечелівська республіка

п о р Історія України Доісторичні часи Палеоліт Мезоліт Неоліт Трипільська культура Стародавність Гети Кімерійці Сатархи-спалеї Роксолани Греки Кельти Будини Неври Гелони Алазони Скіфи Сармати Давньогрецькі колонії Північного Причорномор'я Херсонес Ольвія Скіфія Сарматія Бастарни Скіри Венеди Карпи Костобоки Готи Оюм Гуни Імперія гунів Русини Рус Раннє середньовіччя Племена слов'ян Анти Союз Склавини Літописні племінні союзи слов'ян Білі хорвати Дуліби Деревляни Поляни Сіверяни Тиверці Уличі Руська держава Теорії походження Норманська Руси Екзоніми Куявія Гардарикі Основні міста Київ Чернігів Переяслав Вишгород Любеч Витачів Білгород Юр'їв Родень Воїнь Вручий Володимир Перемишль Червен Белз Правителі (нелегендарні) Ігор Старий Святослав Ігорович Ольга Ярополк Святославич Володимир Святославич Святополк Володимирович Ярослав Мудрий Інші Візантійська імперія фема Херсон Кримські готи Авари Каганат Булгари Стара Велика Болгарія Кара Булгар Закарпаття Перше Болгарське царство Велика Моравія Угорське королівство Народи степу Хозарський каганат Печеніги Половці Пізнє середньовіччя Королівство Руське Галицьке князівство Волинське князівство Золота Орда Велике князівство Литовське і Руське Київське князівство Чернігівське князівство Переяславське князівство Глинське князівство Феодоро Генуезька Газарія Кримське ханство Козаччина Запорозька Січ Річ Посполита Хмельниччина Гетьманщина Руїна Коліївщина Новий час Російська імперія Малоросія Слобожанщина Новоросія Кубань Османська імперія Чортомлицька Січ Олешківська Січ Задунайська Січ Австро-Угорщина Королівство обох Галичин Королівство Галичини та Володимирії Герцогство Буковина Закарпаття Новітній час Українська революція УНР Українська Держава Директорія ЗУНР Кримська Демократична Республіка Кубанська Народна Республіка Український далекосхідний рух СРСР УСРР/УРСР Голодомор Сталінські репресії Україна в Другій світовій війні УПА Депортація кримських татар Відлига Період застою Дисидентський рух Перебудова Революція на граніті Румунське королівство Хотинське повстання Татарбунарське повстання Польська Республіка Пацифікація у Галичині Ревіндикація Чехословаччина Карпатська Україна Сучасність Проголошення незалежності Помаранчева революція Революція гідності Російсько-українська війна (з 2014) Російське вторгнення в Україну (з 2022) Категорія Вікісховище