Глибинне сейсмічне зондування — Вікіпедія

Глиби́нне сейсмі́чне зондува́ння (рос. глубинное сейсмическое зондирование, англ. DSS, deep seismic sounding, нім. seismische Tiefensondierung f) — метод регіонального вивчення будови земної кори і верхньої мантії, який базується на реєстрації на поверхні Землі штучно викликаних сейсмічних хвиль.

Застосовується для тектонічного районування континентів і дна океанів.

Спостереження проводять вздовж окремих профілів або по площі при відстані від вибуху 300–400 км при вивченні земної кори і до 1000–2000 км — при вивченні мантії.

Див. також[ред. | ред. код]

• Сейсмічне зондування

Література[ред. | ред. код]

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Бойко В. С., Бойко Р. В. Тлумачно-термінологічний словник-довідник з нафти і газу: у 2-х томах. — Київ : Міжнародна економічна фундація, 2004. — Т. 1: А–К. — 560 с.

Це незавершена стаття з геофізики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.