Геріатричний пансіонат — Вікіпедія

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.

Будинок літніх людей, або (за типовим положенням Мінсоцполітики) геріатричний пансіонат, будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів, пансіонат для ветеранів війни і праці^[1] — будинок для літніх осіб, державна або приватна організація, де літнім людям, що втратили можливість підтримки, чи потребуючих цілодобового догляду, надається притулок і соціально-медичні послуги.

У таких будинках літні люди звільняються від необхідності самостійного приготування їжі і прибирання. Старі люди можуть разом проводити час, розмовляти, гуляти, переглядати телевізор тощо.

Різновиди[ред. | ред. код]

Будинки літніх людей поширені переважно в державах, де переважаючим типом родини є нуклеарна сім'я, і де дорослі особи представники різних поколінь живуть окремо. Прикладом таких країн і груп держав є США, Північна Європа й Західна Європа, Японія. В інших державах старі люди часто живуть разом з дорослими дітьми або іншими близькими родичами.

Якість послуг у даних установах сильно варіюється: будинок для літніх людей може бути безкоштовним, фінансованим державою, або платним, причому як з орендною платою, так і з одноразовим платежем, що дає право власності на частину будинку.

Див. також[ред. | ред. код]

• Київський геріатричний пансіонат
• Київський пансіонат ветеранів праці

Це незавершена стаття з соціології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття з права. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Будинок пристарілих