Геращенко Віктор Володимирович — Вікіпедія

Геращенко Віктор Володимирович
Народився	21 грудня 1937(1937-12-21) (86 років) Ленінград, РРФСР, СРСР
Країна	СРСР  Росія
Національність	росіянин
Діяльність	економіст, політик, банкір, депутат Державної Думи РФ
Alma mater	Фінансовий університет при Уряді Російської Федераціїd
Знання мов	російська
Заклад	Вища школа економіки (Москва)
Членство	ЦК КПРС і Державна дума Федеральних зборів РФ IV скликанняd
Посада	President of the Central Bank of Russiad, President of the Central Bank of Russiad і депутат Державної Думи РФ[d]
Партія	КПРС
Батько	Vladimir Gerashchenkod
Нагороди	Q4375449?
Медіафайли у Вікісховищі

Віктор Володимирович Геращенко (21 грудня 1937(19371221), місто Ленінград, тепер Санкт-Петербург, Російська Федерація) — радянський і російський діяч, банкір та економіст, голова правління Державного банку СРСР, голова Центрального банку Російської Федерації. Доктор економічних наук, професор. Член ЦК КПРС у 1990—1991 роках. Депутат Державної думи Російської Федерації (2003—2004).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в родині професора, першого заступника голови правління Держбанку СРСР Володимира Сергійовича Геращенка.

У 1960 році закінчив Московський фінансовий інститут.

У 1960—1961 роках — бухгалтер Державного банку СРСР. З 1961 року працював бухгалтером, інспектором, експертом Управління зовнішніх і внутрішніх розрахунків, начальником відділу Управління валютно-касових операцій Зовнішторгбанку СРСР.

Член КПРС з 1963 року.

У 1965—1967 роках — один із директорів Moscow Narodny Bank у Лондоні (Великобританія).

У 1967—1969 роках — заступника керуючого, в 1969—1972 роках — керуючий відділення Московського народного банку в Бейруті (Ліван).

У 1972—1974 роках — заступник начальника управління Зовнішторгбанку СРСР.

У 1974—1977 роках працював головою правління банку «Ost-West Нandelsbank» (Франкфурт-на-Майні, ФРН).

У 1977—1982 роках — керуючий відділення Московського народного банку в Республіці Сінгапур.

У 1982 році був призначений начальником валютного управління, а потім заступником голови правління Банку зовнішньоекономічної діяльності СРСР. З 1983 по 1985 рік обіймав посаду заступника голови правління Банку для зовнішньої торгівлі СРСР. У 1985 році став першим заступником голови правління Зовнішторгбанку СРСР. З липня 1988 по серпень 1989 року працював першим заступником голови правління Банку зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанку) СРСР.

3 серпня 1989 — 26 грудня 1991 року — голова правління Державного банку СРСР. З серпня 1989 по грудень 1990 року входив до складу Ради міністрів СРСР.

У 1992 році призначений начальником департаменту з питань кредитно-грошової політики Міжнародного фонду економічних та соціальних реформ «Реформа».

З липня по 4 листопада 1992 року — в.о. голови правління Центрального банку Російської Федерації.

4 листопада 1992 — 18 жовтня 1994 року — голова правління Центрального банку Російської Федерації.

З 16 березня по 25 грудня 1993 року за посадою голови Центробанку Росії входив до складу Президії Ради міністрів Російської Федерації.

У 1993 році був призначений повноважним представником Російської Федерації в Раді Міждержавного банку СНД. У тому ж році було обрано головою Ради Міждержавного банку СНД (МДБ).

11 жовтня 1994 року змушений був піти у відставку з посади голови Банку Росії у зв'язку з критикою на адресу керівництва регулятора, маніпуляції курсом рубля з метою поповнення федерального бюджету за рахунок коштів Банку Росії: спочатку організували обвальне падіння курсу рубля, а потім швидко його відновили (чорний вівторок та червоний четвер).

У 1994—1995 роках працював науковим консультантом (радником) у Науково-дослідному інституті банків Центрального банку Російської Федерації (НДІ банків ЦБ РФ).

У березні 1996 — вересні 1998 року — голова ради правління Міжнародного Московського Банку.

11 вересня 1998 — 20 березня 2002 року — голова правління Центрального банку Російської Федерації.

Одночасно в листопаді 1998 року був призначений керуючим від Російської Федерації у Міжнародному валютному фонді, у серпні 2000 року звільнений з цієї посади.

З 2002 по 2003 рік працював старшим науковим співробітником у Науково-дослідному інституті банків Центрального банку Російської Федерації.

7 грудня 2003 року був обраний до Державної думи Російської Федерації четвертого скликання за федеральним списком виборчого об'єднання «Родіна» (Народно-патріотичний союз).

У січні 2004 року був висунутий кандидатом на пост Президента РФ від політичної партії «Партія російських регіонів» (отримав відмову в реєстрації від Центральної виборчої комісії Російської Федерації).

На початку червня 2004 року, вже після арешту Михайла Ходорковського, прийняв пропозицію керівництва НК «ЮКОС» і очолив раду директорів компанії, склавши з себе депутатські повноваження. У серпні 2006 року НК «ЮКОС» було оголошено банкрутом, розпочалася процедура його ліквідації.

Потім — старший науковий співробітник НДІ ЦБ РФ. Член міжнародної консультативної ради АФК «Система». Почесний доктор економічних наук Московської фінансової академії.

Нагороди і звання[ред. | ред. код]

• два ордени Трудового Червоного Прапора
• орден Дружби народів
• орден «За заслуги перед Вітчизною» III ст. (Російська Федерація) (2000)
• орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ст. (Російська Федерація)
• орден Пошани (Російська Федерація) (1998)
• медаль «За трудову доблесть»
• медаль «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970)
• медалі
• Почесна грамота Президії Верховної ради Російської Федерації (1992)
• Національна громадська премія імені Петра Великого (.05.2001)

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• журнал «Известия ЦК КПСС» (Москва) № 12, 1990.

Словники та енциклопедії Биография.ру · Большая российская энциклопедия Довідкові видання Munzinger IBA · OpenSanctions Нормативний контроль Freebase: /m/0b9t_h · GND: 139421920 · VIAF: 101164002 · WorldCat: viaf-101164002