Геотермія — Вікіпедія

Геотермія, Геотерміка — галузь геофізики, що вивчає теплове поле Землі, яке формується під впливом внутрішніх джерел тепла та сонячного випромінювання.

Зовнішнє джерело — сонячна радіація, що проникає на глибину дек. м.

Внутрішні джерела: розпад радіоактивних ізотопів U, Th, К, гравітаційна диференціація речовини, припливне тертя, метаморфізм і фазові переходи.

Більшість дослідників гол. джерелом внутр. тепла вважають розпад радіоактивних елементів, повсюдно розсіяних у породах земної кори і верх. мантії; на думку інших, осн. роль відіграє гравітац. диференціація речовини. Величина густини теплового потоку з надр у глибоководних океаніч. западинах становить 28-65 мВт/м², в межах щитів 29-49 мВт/м², в геосинклінальних областях і серединно-океаніч. хребтах 100—300 мВт/м²; сер. значення по земній кулі 64-75 мВт/м², що в декілька десятків тис. раз менше потоку променистої енергії від Сонця.

Література[ред. | ред. код]

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.

п о р Розділи геофізики Фізика Землі Геотермія • Геомагнетизм • Гравіметрія • Геоелектрика • Сейсмологія • Геодинаміка • Тектонофізика Фізика водойм Світового океану • Вод суходолу Прикладна Розвідувальна • Промислова Категорія • Вікісховище • Портал • Проєкт

Це незавершена стаття з геології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.