Георгіївка (селище) — Вікіпедія

Селище Георгіївка
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район Луганський район
Громада Лутугинська міська громада
Код КАТОТТГ: UA44060030040099008
Основні дані
Засновано середина XVIII століття
Статус із 2024 року
Площа 7,09 км²
Населення 6388 (01.01.2018)[1]
Густота 900,9 осіб/км²;
Поштовий індекс 92024
Телефонний код +380 6436
Географічні координати 48°25′54″ пн. ш. 39°15′57″ сх. д. / 48.43167° пн. ш. 39.26583° сх. д. / 48.43167; 39.26583Координати: 48°25′54″ пн. ш. 39°15′57″ сх. д. / 48.43167° пн. ш. 39.26583° сх. д. / 48.43167; 39.26583
Висота над рівнем моря 65 м
Водойма р. Вільхівка, Суха


Відстань
Найближча залізнична станція: Коноплянівка
До станції: 2,5 км
До райцентру:
 - залізницею: 11 км
 - автошляхами: 5,3 км
До обл. центру:
 - залізницею: 19 км
 - автошляхами: 18,5 км
Селищна влада
Карта
Георгіївка. Карта розташування: Україна
Георгіївка
Георгіївка
Георгіївка. Карта розташування: Луганська область
Георгіївка
Георгіївка
Мапа

Гео́ргіївка — селище в Україні, у Лутугинській міській громаді Луганського району Луганської області. З 2014 року селище тимчасово перебуває на окупованій території України російськими загарбниками.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Селище Георгіївка розташоване за 11 км на південь від обласного центру, у долині річок Вільхівка та Суха. Селищем пролягають автошлях Луганськ — Хрустальний та залізниця Луганськ — Ізварине, за 15 км розташований аеропорт (нині зруйнований російськими окупантами).

Історія[ред. | ред. код]

За даними на 1859 рік:

Станом на 1886 рік у містечку — центрі Георгіївської волості, мешкало 838 осіб, налічувалось 170 дворів, існували православна церква та молитовний будинок[4].

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Лутугинського району, селище увійшло до складу Луганського району[5].

Російсько-українська війна (з 2014)[ред. | ред. код]

Під час війни на сході України 2014 року біля селища точилися запеклі бойові дії. 19—20 серпня 2014 року під Георгіївкою було розбито зведений підрозділ російської 76-ї десантно-штурмової псковської бригади.

1 вересня 2014 року спецпризначенці підрозділу МВС «Шторм» забезпечили вихід понад 50 автомобілів із мешканцями Георгіївки та Лутугиного[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
  2. Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 2204) (рос. дореф.)
  3. Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 2205) (рос. дореф.)
  4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  5. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  6. Бійці «Шторму» вийшли з оточення без втрат[недоступне посилання з липня 2019]

Джерела[ред. | ред. код]