French
DeutschГельмут фон дер Шевалері — Вікіпедія
| Гельмут фон дер Шевалері | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Hellmut von der Chevallerie | ||||||||||||||||||
| Народився | 9 листопада 1896[1] Берлін, Німецька імперія | |||||||||||||||||
| Помер | 1 червня 1965[1] (68 років) Вісбаден, ФРН | |||||||||||||||||
| Країна |  Німеччина | |||||||||||||||||
| Діяльність | військовослужбовець | |||||||||||||||||
| Знання мов | німецька | |||||||||||||||||
| Учасник | Перша світова війна | |||||||||||||||||
| Військове звання |  Генерал-лейтенант | |||||||||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||||||||
Густав Ганс Ердманн Гельмут фон дер Шевалері (Gustav Hans Erdmann Hellmuth von der Chevallerie; 9 листопада 1896, Берлін — 1 червня 1965, Вісбаден) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.
Біографія[ред. | ред. код]
Виходець із знатного роду французького походження. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. З 6 жовтня 1939 року — ад'ютант командування 12-го армійського корпусу. З 15 січня 1940 року — в штабі 83-го запасного стрілецького полку. З 20 липня 1940 року — командир 86-го стрілецького полку. Учасник німецько-радянської війни. З березня 1942 року — командир 10-ї стрілецької бригади. Влітку 1942 року відправлений у резерв фюрера. З 13 жовтня 1942 року виконував обов'язки командира 22-ї танкової дивізії. З 1 листопада 1942 року — командир 13-ї танкової дивізії. 1 грудня 1942 року важко поранений, після лікування 15 травня 1943 року знову очолив дивізію. 1 вересня 1943 року здав командування і 25 жовтня знову відправлений у резерв. З 15 листопада 1943 року — командир 273-ї резервної танкової дивізії. Після розпуску дивізії 9 травня 1944 року знову відправлений у резерв. З 15 серпня 1944 року — командир 233-ї резервної танкової дивізії. 3 жовтня знову відправлений у резерв, 1 листопада очолив військовий полігон Бергена. 20 лютого 1945 року здав командування і знову відправлений у резерв. З 1 квітня 1945 року — командувач військами в імперському гау Судетенланд. В травні взятий в полон союзниками. В червні 1947 року звільнений.
Звання[ред. | ред. код]
- Доброволець (4 серпня 1914)
- Єфрейтор (30 жовтня 1914)
- Унтерофіцер (27 січня 1915)
- Віцефельдфебель і заступник офіцера (6 квітня 1915)
- Фенріх (7 червня 1915)
- Лейтенант (11 травня 1917)
- Оберлейтенант (31 липня 1925)
- Ротмістр (1 лютого 1931)
- Майор (1 січня 1936)
- Оберстлейтенант (1 лютого 1939)
- Оберст (17 грудня 1941)
- Генерал-майор (1 листопада 1942)
- Генерал-лейтенант (1 травня 1943)
Нагороди[ред. | ред. код]
- Залізний хрест
- 2-го класу (24 квітня 1915)
- 1-го класу (20 жовтня 1916)
- Нагрудний знак «За поранення» в чорному (8 грудня 1919)
- Почесний хрест ветерана війни з мечами (20 грудня 1934)
- Медаль «За вислугу років у Вермахті»
- 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років; 2 жовтня 1936) — отримав 3 медалі одночасно.
- 1-го класу (25 років)
- Медаль «За Атлантичний вал» (22 листопада 1940)
- Застібка до Залізного хреста
- 2-го класу (9 липня 1941)
- 1-го класу (20 липня 1941)
- Нагрудний знак «За танкову атаку» (13 серпня 1941)
- Нагрудний знак «За поранення» в золоті (20 грудня 1941)
- Німецький хрест в золоті (19 квітня 1942)
- Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (14 грудня 1942)
- Лицарський хрест Залізного хреста (30 квітня 1943)
- Орден Михая Хороброго 3-го класу (Румунське королівство; 20 жовтня 1943)
- Кубанський щит (1 червня 1944)
Див. також[ред. | ред. код]
- Курт фон дер Шевалері — старший брат.
Посилання[ред. | ред. код]
- Біографія. [Архівовано 9 липня 2020 у Wayback Machine.]
- Нагороди. [Архівовано 5 червня 2020 у Wayback Machine.]
