French
DeutschГвінея-Бісау — Вікіпедія
| Республіка Гвінея-Бісау | |||||
| |||||
| Девіз: "Unidade, Luta, Progresso"(Португальська) "Єдність, боротьба, прогрес" | |||||
| Гімн: Esta é a Nossa Pátria Bem Amada(Португальська) | |||||
 | |||||
| Столиця (та найбільше місто) | Бісау 11°52′ пн. ш. 15°36′ зх. д.country H G O | ||||
| Офіційні мови | Португальська | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| Форма правління | Республіка | ||||
| - Президент | Умару Сісоку Ембало | ||||
| - Прем'єр-міністр | Нуну Гоміш Набіам | ||||
| Незалежність | від Португалії | ||||
| - Проголошено | 24 вересня 1973 | ||||
| - Визнано | 10 вересня 1974 | ||||
| Площа | |||||
| - Загалом | 36,125 км² (136) | ||||
| - Внутр. води | 22.4 % | ||||
| Населення | |||||
| - оцінка липень 2005 | 1,586,000 (148) | ||||
| - перепис 2002 | 1,345,479 | ||||
| - Густота | 44/км² (154) | ||||
| ВВП (ПКС) | 2005 р., оцінка | ||||
| - Повний | 1.167 млрд (165) | ||||
| - На душу населення | $736 (177) | ||||
| ІЛР (2004) | ▲ 0.349 (низька) (173) | ||||
| Валюта | КФА франк BCEAO (XOF) | ||||
| Часовий пояс | GMT (UTC+0) | ||||
| Коди ISO 3166 | 624 / GNB / GW | ||||
| Домен | .gw | ||||
| Телефонний код | +245 | ||||
 | |||||
| |||||
Гвіне́я-Біса́у, офіційно Респу́бліка Гвіне́я-Біса́у (порт. República da Guiné-Bissau) — держава на заході Африки, що межує на півночі із Сенегалом, на сході й південному сході — з Гвінеєю, на південному заході її омиває Атлантичний океан[1][2].
Географія[ред. | ред. код]
Держава знаходиться в Західній Африці. На півночі межує з Сенегалом (спільний кордон — 338 км); на сході — з Гвінеєю (386 км). На заході омивається водами Атлантичного океану, берегова лінія 160 км.
Рельєф країни являє собою пласку прибережну рівнину, порослу лісом, що підіймається від узбережжя на схід і поступово переходить у савану.
| ← |  Сенегал | → |
| ↑ |  | ↑ |
| Атлантичний океан | → |  Гвінея |
Історія[ред. | ред. код]
Колишня частина португальської колонії Гвінея і Зелений мис. Незалежність одержала 1974 року. Республіка Зеленого мису відмовилася об'єднатися в єдину державу. 1980 року президента державної ради було зміщено і встановлено революційну раду. Нову конституцію було прийнято 1984 року, згідно з нею, Жуан Бернарду Вієйра став главою держави й уряду.
Політична система[ред. | ред. код]
Гвінея-Бісау за формою правління є президентською республікою, глава держави — президент. Державний устрій — унітарна держава. Соціалістична багатопартійна республіка, яку довгий час (від 1980 року до своєї смерті у 2009 році) очолював Жуан Бернарду Вієйра.
Парламент[ред. | ред. код]
Політичні партії[ред. | ред. код]
На парламентських виборах 28 листопада 1999 року до парламенту Гвінеї-Бісау пройшли наступні політичні партії:
- Партія за соціальне оновлення — 38 місць (37 %);
- Африканська партія незалежності Гвінеї та Кабо-Верде — 28 місць (27 %);
- інші[3].
Зовнішня політика[ред. | ред. код]
Українсько-гвінея-бісауські відносини[ред. | ред. код]
Уряд Гвінеї-Бісау офіційно визнав незалежність України 3 лютого 2003 року, дипломатичні відносини з Україною, у формі обміну нотами, встановлено 12 лютого 2009 року[3]. Дипломатичних і консульських представництв в Україні не створено, найближче посольство Гвінеї-Бісау, що відає справами щодо України, знаходиться в Москві (Росія)[3]. Справами України в Гвінеї-Бісау відає українське посольство в Сенегалі.
26 жовтня 2022 року президент Гвінеї-Бісау Умару Сісоку Ембало став першим лідером африканської держави, який відвідав Україну після 24 лютого 2022 року[4].
Державна символіка[ред. | ред. код]
Державний прапор являє собою триколор у панафриканських кольорах: ліворуч червона вертикальна смуга із чорною п'ятипроменевою зіркою, верхня права смуга жовтого кольору, нижня права смуга — зеленого. Побудований за зразком прапора Гани і прийнятий 24 вересня 1973 року.
Державний герб являє собою чорну п'ятипроменеву зірку на червоному тлі і морську мушлю, облямовані двома гілками оливи. Знизу на стрічці національний девіз: «Єдність, Боротьба, Прогрес». Герб затверджено у 1973 році.
Державний гімн — пісня «Це наша чудова країна» написана Амілкаром Кабралом на мелодію китайського композитора Сяо Хе у 1963 році. Офіційно затверджений у 1974 році після проголошення незалежності. У 1976—1995 роках слугував також гімном Кабо-Верде.
Адміністративно-територіальний поділ[ред. | ред. код]
В адміністративно-територіальному відношенні територія держави поділяється на: 9 регіонів (8 континентальних + 1 округ Болама на архіпелазі Біжаґош), що входять до складу 3 провінцій за стандартом ISO 3166-2:GW. Столиця країни виділена в самостійний округ Бісау, найменший за площею, але найбільший за населенням. Острівний округ Болама заселений найменш усього.
| № | Округ | Округ (порт.) | Провінція | Адміністративний центр | Площа, км² | Населення,[5] чол. (2009) | Щільність, чол./км² |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | Бісау | Bissau | Бісау | 78 | 387 909 | 4973,19 | |
| 2 | Бафата | Bafatá | Східна | Бафата | 5 981 | 210 007 | 35,11 |
| 3 | Біомбо | Biombo | Північна | Кіньямел | 838 | 97 120 | 115,89 |
| 4 | Болама | Bolama | Південна | Болама | 2 624 | 34 563 | 13,17 |
| 5 | Габу | Gabu | Східна | Габу | 9 150 | 215 530 | 23,56 |
| 6 | Кашеу | Cacheu | Північна | Кашеу | 5 175 | 192 508 | 37,20 |
| 7 | Кінара | Quinara | Південна | Фулакунда | 3 138 | 63 610 | 20,27 |
| 8 | Ойо | Oio | Північна | Бісора | 5 403 | 224 644 | 41,58 |
| 9 | Томбалі | Tombali | Південна | Катіо | 3 736 | 94 939 | 25,41 |
| Всього | 36 123 | 1 520 830 | 42,10 |
Збройні сили[ред. | ред. код]
Чисельність збройних сил у 2000 році складала 9,25 тис. військовослужбовців[3]. Загальні витрати на армію склали 3 млн доларів США[3]. Збройні сили частково комплектуються за призовом. Мобілізаційні ресурси 313,6 тис. чол.
Сухопутні війська: 6,8 тис. осіб у складі 6 батальйонів (1 танковий, 5 піхотних), 1 артилерійський дивізіон, розвідувальна і інженерна роти. На озброєнні армії стоять: 10 танків Т-34, 15 ПТ-76, 10 БРДМ-2, 55 БТРів, 8 120-мм мінометів, 34 ЗАУ, ПЗРК «Стріла-2».
У складі військово-повітряних сил 100 осіб. Парк літаків та вертольотів: 3 МіГ-17Ф, 1 SA-318, 2 SA-319.
Військово-морські сили складаються з 350 осіб на 2 прикордонних катерах.
Економіка[ред. | ред. код]
Гвінея-Бісау — відстала аграрна держава. Валовий внутрішній продукт (ВВП) у 2006 році склав 1,2 млрд доларів США (169-те місце у світі); що у перерахунку на одну особу становить 900 доларів (181-ше місце у світі)[3]. Промисловість разом із будівництвом становить 12 % від ВВП держави; аграрне виробництво разом з лісовим господарством і рибальством — 62 %; сфера обслуговування — 26 % (станом на 2006 рік)[3]. Зайнятість активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: 82 % — аграрне, лісове і рибне господарства; 18 % — промисловість і будівництво, сфера обслуговування (станом на 2006 рік)[3]. Гвінею-Бісау вважають однією з найбідніших країн у світі, де 80 % населення є неписьменними і проживає нижче межі бідності. Ще однією проблемою є корумпованість органів влади і служб безпеки, що зробило державу раєм для наркоторговців, які переправляють через країну наркотики з Південної Америки до Європи.
Валюта[ред. | ред. код]
Національною валютою країни слугує франк КФА.
Промисловість[ред. | ред. код]
Головні галузі промисловості: харчова, деревообробна і будівельних матеріалів.
Гірнича промисловість[ред. | ред. код]
Енергетика[ред. | ред. код]
За 2004 рік було вироблено 58 млн кВт·год електроенергії (експортовано 0 млн кВт·год); загальний обсяг спожитої — 54 млн кВт·год (імпортовано 0 млн кВт·год)[3].
У 2004 році споживання нафти склало 2,5 тис. барелів на добу, природний газ не використовується для господарських потреб[3].
Агровиробництво[ред. | ред. код]
У сільськогосподарському обробітку знаходиться 51 % площі держави[3]. Головні сільськогосподарські культури: арахіс, просо, бавовна, рис, кукурудза.
Транспорт[ред. | ред. код]
Туризм[ред. | ред. код]
У 1996 році Гвінеї-Бісау, через брак відповідної інфраструктури, відвідало лише декілька тис. іноземних туристів США[3].
Зовнішня торгівля[ред. | ред. код]
Основні торговельні партнери Гвінеї-Бісау: Індія, Італія, Нігерія, Сенегал, Португалія.
Держава експортує: деревина, арахіс, бавовна. Основні покупці: Індія (72 %); Нігерія (17 %); Еквадор (4 %). У 2006 році вартість експорту склала 116 млн доларів США[3].
Держава імпортує: промислові вироби, харчові продукти. Основні імпортери: Італія (25 %); Сенегал (18 %); Португалія (15 %). У 2006 році вартість імпорту склала 176 млн доларів США[3].
Населення[ред. | ред. код]
Населення держави у 2006 році становило 1,4 млн осіб (145-те місце у світі). Населення країни у 1950 році складало 551 тис. осіб, у 1970-му — 487 тис., у 1990-му — 983 тис. Густота населення: 36,4 особи/км² (132-ге місце у світі). Згідно зі статистичними даними за 2006 рік, народжуваність 37,2 ‰; смертність 16,5 ‰; природний приріст 20,7 ‰[3].
Нація Гвінеї-Бісау відносно молода, вікова піраміда населення виглядає наступним чином (станом на 2006 рік):
- діти віком до 14 років — 41,1 % (0,29 млн чоловіків, 0,29 млн жінок);
- дорослі (15-64 років) — 55,6 % (0,38 млн чоловіків, 0,42 млн жінок);
- особи похилого віку (65 років і старіші) — 3 % (0,018 млн чоловіків, 0,025 млн жінок).
Урбанізація[ред. | ред. код]
Рівень урбанізованості у 2000 році склав 26 % (майже 80 % міського населення припадає на столицю)[3]. Головні міста держави: Бісау (388 тис. осіб), Бафата (22 тис. осіб), Габу (14 тис. осіб).
Етнічний склад[ред. | ред. код]
Головні етноси, що складають гвінея-бісауську націю: баланте — 25 %, фульбе — 20 %, манджара — 12 %.
Мови[ред. | ред. код]
Державна мова: португальська. В офіційному вжитку також кріоуло (діалект португальської) та місцеві африканські мови.
Релігії[ред. | ред. код]
Головні релігії держави: анімізм — 54 % населення, іслам — 38 %, християнство — 8 %.
Охорона здоров'я[ред. | ред. код]
Очікувана середня тривалість життя у 2006 році становила 46,9 року: для чоловіків — 45 років, для жінок — 48,8 року[3]. Смертність немовлят до 1 року становила 105 ‰ (станом на 2006 рік). Населення забезпечене місцями в стаціонарах лікарень на рівні 1 ліжко-місце на 370 жителів; лікарями — 1 лікар на 3250 жителів (станом на 1995 рік)[3].
У 1993 році лише 25 % населення було забезпечено питною водою[3].
Освіта[ред. | ред. код]
Рівень письменності у 2003 році становив 42,4 %: 58,1 % серед чоловіків, 27,4 % серед жінок[3].
Витрати на освіту в 1996 році склали 2,8 % від ВВП[3].
Інтернет[ред. | ред. код]
У 2006 році всесвітньою мережею Інтернет у Гвінеї-Бісау користувались 26 тис. осіб[3].
Культура[ред. | ред. код]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
- ↑ Атлас світу, 2005.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 839 с.
- ↑ Зеленський звернувся до Путіна: РФ повинна почати поважати кордони України для діалогу. www.unian.ua (укр.). Процитовано 26 жовтня 2022.
- ↑ Nacional de Estatística e Censos[недоступне посилання з квітня 2019]
Література і джерела[ред. | ред. код]
- Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Жайворонок В. В. Велика чи мала літера? Словник-довідник. — К. : Наукова думка, 2004. — 202 с. — ISBN 966-00-0179-7.
- (англ.) Guinea-Bissau: Joint Staff Advisory Note on the Second Poverty Reduction Strategy Paper. — International Monetary Fund, Washington, D.C., 2011. — P. 9.
- (англ.) Halmigthon Pieterse. Democracy in Guinea-Bissau // BusinessWeek, 31 October 1999.
- (рос.) Лавренов Е. Л. Гвинея-Биссау. — М. : НИАЛ, 1977. — 209 с.
- (рос.) Летнев А. Б. Общественная мысль в Западной Африке. — М. : Новость, 1983. — 211 с.
- (рос.) Максимов С. А. Наименее развитые страны Африки. — М. : Терек, 1984. — 201 с.
- (рос.) Президент Гвинеи-Биссау убит в соответствии с конституцией // Коммерсантъ № 37, 3 березня 2009 року. — С. 26—29.
Посилання[ред. | ред. код]
- Ґвінея-Бісау // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- В.В. Будяков. Гвінея-Бісау: національно-визвольна революція та шляхи становлення незалежності держави (1975)
- Роман Тиса. Революція в Гвінеї-Бісау 1963—1974 (2014) [Архівовано 29 березня 2014 у Wayback Machine.]
| ||||||||
| ||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||
