Гаспар Ное — Вікіпедія

Гаспар Ное
фр. Gaspar Noé
Гаспар Ное у 2021 році
Дата народження 27 грудня 1963(1963-12-27) (60 років)
Місце народження Буенос-Айрес, Аргентина
Громадянство Франція Франція
Професія кінорежисер, сценарист, оператор, продюсер
Alma mater Національна вища школа імені Луї Люм'єра
Роки активності 1985 — наш час
Напрям артхаус
IMDb ID 0637615
Автограф
Гаспар Ное у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Ное.

Гаспа́р Ное́ (фр. Gaspar Noé; нар. 27 грудня 1963, Буенос-Айрес, Аргентина) — французький і аргентинський кінорежисер та сценарист. Світову популярність здобув у 2002-у році після виходу на екрани скандального фільму «Незворотність» з Монікою Беллуччі і Венсаном Касселем в головних ролях[1]. Неодноразовий учасник конкурсних програм провідних міжнародних кінофестивалів .

Біографія та творчість[ред. | ред. код]

Народився 27 грудня 1963 року в Буенос-Айресі у сім'ї художника і соціальної робітниці.

Дитинство провів у Буенос-Айресі та Нью-Йорку, у 12 років разом з батьками переїхав до Франції, у Париж. У 17 років поступив до Школи Луї Люм'єра, закінчив його, натомість замість заняття кінематографом вирішив продовжити навчання на факультеті філософії в Університеті Парижу.

У 1985-му році влаштувався на посаду асистента аргентинського режисера Піно Соланаса на зйомках фільму «Танго. Вигнання Гарделя», де познайомився зі своєю майбутньою дружиною Люсіль Хадзіхалілович. Незабаром Ное зняв свою першу 18-хвилинну стрічку «Тінгарелла ді Луна». У 1988-му знову виступив в ролі асистента на зйомках фільму Піно Соланаса «Південь».

У 1991 році дебютував як режисер, знявши короткометражний фільм «Падаль», який взяв участь у низці конкурсних програм Каннського фестивалю та заслужив позитивні відгуки критиків[2]. До 1993 року вирішив зняти розширену версію цього фільму, проте, зіткнувшись з проблемою фінансування, відмовився від задуму. У 1995 році спробував себе як кліпмейкер і редактор телепередач на каналі Canal+. У 1997-му на прохання свого друга режисера Яна Кунена зіграв епізодичну роль у фільмі «Доберман».

У 1998-у році зняв перший повнометражний фільм «Один проти усіх». Стрічку було представлено на Каннському кінофестивалі 1998 року, де вона отримала премію Mercedes-Benz Award, а також спеціальну премію, засновану низкою журналістів Франції[3].

У серпні 2001 року закінчив зйомки фільму «Незворотність», головні ролі в якому зіграли Моніка Беллуччі, Венсан Кассель і Альбер Дюпонтель. Фільм є нарізкою з тринадцяти епізодів різної тривалості. Це історія вагітної жінки та її бойфренда, розказана у зворотному хронологічному порядку: від трагічного фіналу глядач рухається до моменту, коли герої були щасливі й безтурботні. Упродовж стрічки періодично звучить фраза, яка у фіналі і підводить йому підсумок: «Час руйнує усе» («Le temps detruit tout»). Показаний у 2002 році в рамках конкурсної програми на Каннському фестивалі[4], фільм спричинив скандал через дві сцени: дев'ятихвилинного зґвалтування (знятого одним планом) героїні Алекс (Моніка Беллуччі) та жорстокого вбивства клієнта гей-клубу.

У 2006 році у рамках проекту «8», що об'єднало зусилля 8 режисерів для привернення уваги до восьми цілей розвитку тисячоліття, зняв документальний фільм про епідемію СНІДу в Буркіна-Фасо.

У 2009-му зняв фільм «Вхід у порожнечу», що оповідає про нічну танцівницю й подорожуючого між життям і смертю наркоторговця. Події фільму відбуваються в Токіо. Прем'єра чорнової версії відбулася у рамках Каннського фестивалю 2009 року[5]. Фільм вийшов на кіноекрани у 2010 році, причому у Великій Британії і США демонструвалася його скорочена версія[6][7].

З початку 2011 року режисер працював над створенням одного з епізодів фільму під назвою «Гавано, я люблю тебе», який вийшов на екрани у 2012 році (співрежисери фільму — Бенісіо дель Торо, Пабло Траперо, Еліа Сулейман, Хуліо Медем, Хуан Карлос Табіо, Лоран Канте).

У одному з інтерв'ю Гаспар Ное повідомив, що збирається зняти еротичний фільм у форматі 3D. Цей проект було втілено у 2014–2015 році, коли був знятий і представлений публіці фільм «Любов». Його прем'єра відбулася на Каннському кінофестивалі в позаконкурсній програмі[8]; як завжди у випадку з Ное, стрічка викликала полярні думки. У фільмі зображено повністю голих героїв, секс, зокрема і оральний, показаний занадто реалістично, причому статеві органи узяті крупним планом. Крім того, в одній з еротичних сцен по сюжету фільму задіяні 17-річна дівчина і чоловік-транссексуал[9][10]. У Росії стрічку було заборонено до широкого показу[11]; в Україні фільм вийшов у прокат 15 жовтня 2015-го під назвою «Любов 3D».

У травні 2018 року на Каннському фестивалі відбулася прем'єра його нової картини «Екстаз». Фільм отримав престижну премію Art Cinema Award (премія Міжнародної конфедерації художнього кіно, C.I.C.A.E.), яка є головною нагородою у програмі «Двотижневик режисерів».

Крім того Гаспар Ное захоплений ідеєю створення документального кіно[12].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Він одружений з режисером Люсіль Хаджихалілович[13]. Хоча він проживає і працює у Франції, він не має французького громадянства[14].

На початку 2020 року у Ное стався майже смертельний крововилив у мозок, який частково надихнув його на сюжет його фільму «Вихор»[15].

Фільмографія[ред. | ред. код]

Режисер (повнометражні фільми)
Рік Українська назва Оригінальна назва Примітки
1998 Один проти всіх Seul contre tous режисер, сценарист
2002 Незворотність Irréversible режисер, сценарист
2009 Вхід у порожнечу Enter the Void режисер, сценарист
2015 Любов Love режисер, сценарист
2018 Екстаз Climax режисер, сценарист, монтажер
2021 Вихор Vortex[en] режисер, сценарист
Режисер (короткометражні та середньометражні фільми)
Рік Українська назва Оригінальна назва Примітки
1991 Падаль Carne режисер, сценарист
1998 Содоміти Sodomites режисер
2005 Єва Eva режисер
2006 Заборонено до показу! Destricted режисер (епізод «We Fuck Alone»)
2008 8 8 режисер, сценарист (епізод «СНІД»)
2009 42. Один порив уяви 42 One Dream Rush режисер
2012 Гавано, я люблю тебе 7 días en La Habana режисер, сценарист (епізод «Ритуал»)
2014 Короткі історії Short Plays режисер
2019 Lux Æterna режисер
Актор
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1985 Танго, Гардель у вигнанні El exilio de Gardel: Tangos Кул
1995 Le rocher d'Acapulco Жан-Марк, озвучування
1997 Доберман Dobermann Le marchand de merguez casher/Stunned Bypasser
2013 9 місяців суворого режиму 9 mois ferme Le co-détenu chauve 1
2015 Любов Love Ное, власник художньої галереї

Визнання[ред. | ред. код]

▼ Нагороди та номінації Гаспара Ное ▼ [16]
Рік Категорія Фільм Результат
Кінофестиваль в Авіньйоні (Франція)
1991 Приз Tournage Падаль Перемога
Каннський кінофестиваль
1991 Приз товариства драматичних авторів і композиторів (SACD) за найкращий короткометражний фільм Падаль Перемога
1998 Приз Mercedes-Benz Один проти усіх Перемога
2002 Золота пальмова гілка Незворотність Номінація
2009 Золота пальмова гілка Вхід у порожнечу Номінація
2012 Премія Особливий погляд Сім днів у Гавані Номінація
2015 Квір-пальмова гілка Любов Перемога
2018 Приз Міжнародної конфедерації художнього кіно (C.I.C.A.E.) Екстаз Перемога
Фанташпорту
1992 Приз міжнародного журі за найкращий фантастичний фільм Падаль Номінація
Кінофестиваль франкомовних фільмів у Намюрі
1998 Золотий Байярд за найкращий фільм Один проти усіх Номінація
Сараєвський кінофестиваль
1998 Приз ФІПРЕССІ Один проти усіх Перемога
Кінофестиваль «Молодість»
1998 Найкращий повнометражний ігровий фільм Один проти усіх Номінація
Стокгольмський міжнародний кінофестиваль
1998 Бронзовий кінь Один проти усіх Номінація
2002 Незворотність Перемога
Кінофестиваль у Сіджасі
1998 Найкращий фільм Один проти усіх Номінація
Найкращий сценарій Перемога
2009 Найкращий фільм Вхід у порожнечу Номінація
Спеціальний Приз журі Перемога
2018 Найкращий фільм Екстаз Перемога
Міжнародний кінофестиваль незалежного кіно в Буенос-Айресі
1999 Найкращий фільм Один проти усіх Номінація
Кінофестиваль андеґраундного кіно у Бостоні
2001 Найкращий фільм Один проти усіх Перемога
Бостонське товариство кінокритиків
2003 Найкращий оператор (разом з Бенуа Дебі) Незворотність 2-е місце
Премія «Боділ»
2004 Найкращий неамериканський фільм Незворотність Номінація
Премія Вибір народу
2010 Найкращий режисер Вхід у порожнечу Номінація
Кінофестиваль фантастичних фільмів у Невшателі (Швейцарія)
2010 Приз Нарцис за найкращий ігровий фільм Вхід у порожнечу Перемога
Премія CinEuphoria
2010 ТОП фільмів десятиліття — Міжнародне змагання Незворотність Перемога
Премія «Люм'єр»
2019 Найкращий режисер Екстаз Номінація

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Interview, " je ne suis pas français, je n'ai pas de passeport" (фр.). Архів оригіналу за 28 квітня 2019. Процитовано 27 вересня 2010.
  2. ↑ Awards for Carne (1991) at IMDbPro (англ.). Архів оригіналу за 20.12.2016. Процитовано 2.10.2015.
  3. ↑ Awards for Seul contre tous (1998) at IMDbPro (англ.). Архів оригіналу за 15.12.2013. Процитовано 27 вересня 2010.
  4. ↑ Awards for Irréversible (2002) at IMDbPro (англ.). Архів оригіналу за 15 грудня 2013. Процитовано 27 вересня 2010.
  5. ↑ Awards for Enter the Void (2009) at IMDbPro (англ.). Архів оригіналу за 15.12.2013. Процитовано 2.10.2015.
  6. ↑ Enter the Void. bbfc.co.uk. British Board of Film Classification. Архів оригіналу за 17.07.2012. Процитовано 2.10.2015.
  7. ↑ Erickson, Steve (21 вересня 2010). 'Enter the Void' Director Gaspar Noe Talks Sex, Drugs and Narrative Cinema. wsj.com. Dow Jones & Company. Архів оригіналу за 09.01.2016. Процитовано 2.10.2015.
  8. ↑ Goodfellow, Melanie (21 травня 2015). Cannes: Gaspar Noe's 'Love' sold worldwide. Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 2.10.2015.
  9. ↑ Peter Debruge. Cannes Film Review: ‘Love’. Variety (англ.) . 20.05.2015. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 2.10.2015.
  10. ↑ Эротический 3D-фильм "Любовь" вызвал овации в Каннах. Korrespondent.net (рос.) . 21.05.2015. Архів оригіналу за 24 серпня 2020. Процитовано 2.10.2015.
  11. ↑ В широкий прокат выходит фильм о сексе втроем, который запретили в России. Gazeta.ua (рос.) . 30.09.2015. Архів оригіналу за 27 серпня 2016. Процитовано 2.10.2015.
  12. ↑ Brandon Harris (20.07.2010). THE TRIP (англ.) . Filmmaker Magazine. Архів оригіналу за 01.07.2012. Процитовано 2.10.2015.
  13. ↑ ninvoid99 (29 серпня 2015). The Auteurs: Gaspar Noé. Cinema Axis (англ.). Процитовано 3 квітня 2024.
  14. ↑ Leigh, Danny (13 листопада 2015). Interview: Gaspar Noé. Financial Times. Процитовано 3 квітня 2024.
  15. ↑ Vortex is an Absorbing, Despairing Portrait of Aging. Paste Magazine (амер.). Процитовано 3 квітня 2024.
  16. ↑ Повний перелік нагород та номінацій Гаспара Ное на сайті IMDb(англ.)

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Література та бібліографія
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гаспар_Ное&oldid=42330949