Микола Галянт — Вікіпедія

Слуга Божий о. Микола Галянт
Народився	26 листопада 1875(1875-11-26) Кути, Золочівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Помер	17 вересня 1945(1945-09-17) (69 років) Львів, Українська РСР, СРСР ·загинув у катівнях НКВД
Країна	Австро-Угорщина  ЗУНР  Польська Республіка  Українська РСР
Національність	українець
Діяльність	священник
Alma mater	Державна гімназія імені Юзефа Коженьовського у Бродах, Львівська духовна семінарія Святого Духа і богословський факультет Львівського університетуd
Посада	канцлер Митрополичої консисторії УГКЦ; член УГВР
Медіафайли у Вікісховищі

Мико́ла Галя́нт (прізвище також Ґалянт; 26 листопада 1875, Кути^[1] — 17 вересня 1945, Львів) — український греко-католицький священник, гімназійний катехит і референт (канцлер) Митрополичої консисторії УГКЦ у Львові, почесний крилошанин, член УГВР. Слуга Божий.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 26 листопада 1875 року в с. Кути Золочівського повіту (нині Буського району Львівської області) в сім'ї Семена Галянта і його дружини Євдокії з дому Масло. Мав трьох братів Степана, Івана та Андрія. Навчався в сільській школі і Бродівській гімназії (іспит зрілості склав 14 липня 1896), після якої вступив до Львівської греко-католицької семінарії і продовжив навчання на богословському факультеті Львівського університету (абсолюторіум склав 25 липня 1900)^[1]. 4 вересня 1900 року одружився з Юлією Євгенією Гутковською^[2], дочкою о. Якова Гутковського, пароха Ожидова, а 23 вересня того ж року отримав ієрейські свячення^[1].

Після свячень отець Микола Галянт короткий час був сотрудником у селах Полюхів і Конюхи, а з 1901 року — адміністратором парафії в селі Лешнів на Львівщині, де заснував читальню «Просвіти». Катехит народних і виділових шкіл у Львові (1903—1908) і сотрудник у церкві Параскеви П'ятниці. Катехит у Стрийській гімназії (1908—1918), парох у Корчині (1921—1924), вчитель у Львівській гімназії та сотрудник церкви св. Петра і Павла (1927—1929). У 1929 році призначений канцлером митрополичої консисторії і сотрудником при архикатедральному храмі св. Юра (до 1933)^[3].

В часи німецької окупації з ініціативи митрополита Андрея була створена група надійних осіб: священників, мирян, монахів, які поряд з їхньою безпосередньою роботою займалися організацією переховування євреїв. Насамперед це були духовні особи, які працювали у резиденції Шептицького: його секретар о. Володимир Грицай, керівник канцелярії Микола Галянт, ігумен монастиря студитів Климентій Шептицький — брат митрополита Андрея, парафіяльні священники, чернечі спільноти студитів, василіян.

11—15 липня 1944 року поблизу сіл Недільна та Сприня на Самбірщині відбулися Установчі збори Української Головної Визвольної Ради — підпільного парламенту і уряду України, в яких Микола Галянт не зміг взяти участі, але був обраний членом УГВР. А невдовзі, Микола Галянт брав участь в організації похорону Митрополита Андрея Шептицького, який помер 1 листопада 1944 року у Львові.

Заарештований більшовиками 25 липня 1945 року. Основою для арешту послужили матеріали про його активний виступ проти возз'єднання церков, зокрема проти Костельника^[4]. Загинув від тортур у підвалах львівського НКВС 17 вересня 1945 року.

Пам'ять[ред. | ред. код]

27 червня 2001 року під час пастирського візиту в Україну Папа Іван Павло ІІ проголосив у Львові 27 українських мучеників за віру блаженними. Це дало поштовх Місії «Постуляційний центр беатифікації й канонізації святих УГКЦ» розпочати нові процеси. Станом на 2010 рік Місія займається процесом беатифікації 45 новомучеників, серед них є і отець Микола Галянт.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

• Петро Дужий. Роман Шухевич — Політик, Воїн, Громадянин
• КВАЗІЕНЦИКЛОПЕДІЯ ОУН-УПА ^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• «Маю моральну певність, що усі ці люди дійсно потерпіли за віру» [Архівовано 2 травня 2019 у Wayback Machine.]
• Історія села Лешнів [Архівовано 28 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
• Похорон Митрополита Андрея Шептицького
• Роль Митрополита Шептицького в рятуванні галицьких євреїв у часи Голокосту

Джерела[ред. | ред. код]

• Лабінська-Снігур К. Вірні до кінця. Мученики й ісповідники віри ХХ століття. — Львів: Свічадо, 2017. — 176 с. — ISBN 978-966-938-021-0
• Літопис УПА. т.8. Торонто 1989 — Львів 1995.

п о р Керівництво українських державницьких структур (1940-ві — 1950-ті) Українське Державне Правління (з 30.06.1941) Голова та керівник ресорту соціальних реформ — Ярослав Стецько Перший заступник голови і міністр здоров'я — Мар'ян Панчишин, заступники— Роман Осінчук, Олександр Барвінський Другий заступник голови — Лев Ре́бет Міністр оборони — Всеволод Пе́трів, заступники — Роман Шухевич та Олекса Гасин Міністр внутрішніх справ — Володимир Лисий, заступник — Кость Паньківський Міністр державної безпеки — Микола Лебедь Міністр зовнішніх справ — Володимир Стахів, заступник — Олександр Марітчак Міністр справедливості (судове міністерство) — Юліян Федусевич, заступник — Богдан Дзерович Міністр народного господарства — Юліян Павликовський, держсекретарі — Дмитро Яців та Роман Ільницький Міністр сільського господарства — Євген Храпливий Міністр фінансів — Ілярій Ольховий Міністр лісництва — Андрій Пясецький Міністр освіти і віровизнання — Володимир Радзикевич Міністр інформації та пропаганди — Олесь Гай-Головко, держсекретарі — Осип Позичанюк, Ярослав Старух Міністр політичної координації — Іван Климів Міністр пошти і телеграфу — Н. Мороз Начальник державної канцелярії — Михайло Росляк Комісар Української народної міліції м.Львова — Євген Врецьона Заступник референта СБ — Іван Равлик Українська Головна Визвольна Рада (з 11-15 липня 1944) Учасники 1-го Великого Збору Кирило Осьмак — Президент УГВР, Іван Вовчук — Третій віцепрезидент УГВР, Ростислав Волошин — Генеральний секретар внутрішніх справ УГВР, о. Іван Гриньох — Другий віцепрезидент УГВР, Микола Дужий — Секретар Президії УГВР (з 12 вересня 1944 — в.о. Президента), Микола Лебідь — Генеральний секретар закордонних справ УГВР, Омелян Логуш — член ЗП УГВР, Катерина Мешко, Василь Мудрий — Перший віцепрезидент УГВР, Зенон Пеленський — член Президії УГВР, Йосип Позичанюк — 1-й Голова Бюро інформації УГВР (15.07.1944 — †22.12.1944) Василь Потішко — член ЗП УГВР, Мирослав Прокоп — член Президії УГВР, Дарія Ребет — член Президії УГВР, Павло Турула — член ЗП УГВР, Петро Чуйко — співпрацівник при УГВР і ЗП УГВР, Лев Шанковський — член ЗП УГВР, Павло Шумовський — член ЗП УГВР, Роман Шухевич — Голова Генерального секретаріату УГВР. Ярослав Біленький — Генеральний суддя УГВР. Дали згоду на членство в УГВР, але не змогли взяти участь у Зборі: Іван Багряний — член УГВР, Євген Врецьона — член ЗП УГВР, о. Микола Галянт — член УГВР, о. Олександр Малиновський — член УГВР, Василь Охримович — член УГВР і ЗП УГВР (1946 — 1951), Кооптовані члени УГВР: Осип Дяків-«Горновий» — заст.голови Генерального Секретаріату (друга половина 1950 — †28.11.1950) проф.«Г.Зелений» — член УГВР (1949), Василь Кук — заст.голови, і згодом Голова Генерального Секретаріату УГВР, Петро Федун-«Полтава» — 3-й Голова Бюро інформації УГВР (1946 — †23.12.1951) і заст.голови Генерального Секретаріату УГВР, о. Микола Хмільовський — член УГВР, Ніл Хасевич — член УГВР (1949 — †4.03.1952); Роман Кравчук-«Петро» — член УГВР (1950 — †21.12.1951), президент УГВР (1951). Михайло Дяченко-«Марко Боєслав» — член УГВР (1950 — †23.02.1952); Українська Повстанська Армія Роман Шухевич (травень 1943 — †5.03.1950) • Василь Кук (липень 1950 — арешт 23 травня 1954) Головний Військовий Штаб (ГВШ УПА) Дмитро Грицай-Перебийніс (січеь 1944 — † грудень 1945) • Олекса Гасин-Лицар (січень 1946 — † 31.01.1949) УПА-Північ Дмитро Клячківський-«Клим Савур» (1944 — †12.02.1945) • Михайло Медвідь-«Карпович-Крем'янецький» (лютий 1945 — †4.06.1945) • Іван Литвинчук-«Дубовий» (1945 — †19.01.1951) УПА-Захід Олександр Луцький-«Андрієнко» (липень 1943 — серпень 1944) • Василь Сидор-«Шелест» (вересень 1944 — †14.04.1949) УПА-Південь Омелян Грабець-«Батько» (літо 1943 — †10.06.1944) • Василь Кук-«Леміш» (червень 1944 — ) УПА-Схід Командир не призначений СБ ОУН Микола Лебедь (березень 1940 — березень 1941) • Микола Арсенич (березень 1941 — †23 січня 1947) • в.о. Ярослав Дякон (січень 1947 — †9 листопада 1948)

Словники та енциклопедії Енциклопедія сучасної України Нормативний контроль GKG: /g/1pv15k14 · ISNI: 0000000408654711 · MAK: 9810629963805606 · VIAF: 301392656 · WorldCat: viaf-301392656