Гайворонська Ганна Андріївна — Вікіпедія

Гайворонська Ганна Андріївна
Народилася 22 серпня 1952(1952-08-22) (71 рік)
с. Вільшана, Дворічанський район, Харківська область
Громадянство Україна Україна
Місце проживання Луганськ
Діяльність Поетеса, драматург
Alma mater Кремінське медичне училищеd і ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка
Членство Василіянки і Спілка радянських письменників України
Сайт: ganna2012.ucoz.ru
CMNS: Гайворонська Ганна Андріївна у Вікісховищі

Га́йворонська Га́нна Андрі́ївна (нар. 22 серпня 1952, с. Вільшана, Дворічанський район, Харківська область) — українська поетеса, член Національної спілки письменників України (1989), громадська діячка.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 22 серпня 1952 р. в с. Вільшана Дворічанського району Харківської області.

Батько, Андрій Григорович, був офіцером Радянської армії, тож поїздити по світу довелись багато, жартуючи, він називав свою родину кочівним циганським табором. Де тільки не жили — в Баку, Колках, Луцьку. Проїхали всю Західну Україну, оселилися в Донбасі. Спершу мешкали в селищі Новосвітлівці Краснодонського району. Згодом перебралися в місто Кремінна.

Після навчання в школі закінчила Кремінське медичне училище та факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Навчання в Київському державному університеті дало їй змогу наблизитись до мовної стихії, відчути слово як матеріал, з якого творяться духовні цінності. Працювала в редакціях обласної та районних газет.

Перші вірші поетеси надруковані в кремінській райгазеті «Ленінський прапор» та в обласній молодіжній газеті «Молодогвардієць». 1978 року з'явилася публікація в республіканському журналі «Ранок». Були добірки віршів у журналах «Дніпро», «Київ», «Прапор», «Україна», у колективному збірнику «Поиск» (видавництво «Донбас»).

1988 року вийшов поетичний збірник поетеси «Перший поцілунок», за який авторку було прийнято до членів Національної спілки письменників України.(1989)

З 1992 по 1999 рік - засновник, видавець і редактор(одноосібно) української літературно-мистецької газети «Кам’яний Брід» на 8 шпальтах. На той час в Луганську були закриті всі україномовні часописи і Ганна Гайворонська, видавала українську газету,яку ніхто не фінансував, а навпаки партійно-совєтська номенклатура всіляко намагалися часопис знищити. Кошти на видання вона шукала сама по всьому світу. За свою патріотичну діяльність нагороджена медаллю Всеукраїнського Товариства «Просвіта»- «Будівничий України».

2000 року вступила до Третього Василіянського Чину, узяла собі черниче ім'я сестра Філомена. Організувала в Луганську молодіжний християнський театр «Божі діти». Підготувала віршовані вистави «Таємниця щастя», «Свята Філомена», «Тернина Христової єдності».

Автор поетичних книжок "Перший поцілунок»(1988), книжки одного вірша «Бог» (1992), «Циганська ніч»(1992), драматичної вистави у віршах «Булава»( 1997), книжки духовної поезії « Чаша Грааля»(1999), збірника поезій та вистав у віршах « Жінка,зодягнена в сонце»(2007),»Біла ластівка Донбасу» (2007), лірики «В обіймах ангела» ( 2012), прозової біографічної книжки « Прочанка зі сходу»( 2012), патріотичної поезії «Луганщина – світанок України» (2014), « Пастушка квітів» ( 2017), «Божі лілеї Донбасу» (2019 ).

Візіткой Луганщини стали рядки  Ганни Гайворонської :  "Луганщина! Світанок України. Земля моя й земля моїх батьків ..." Під цим гаслом проходять літературні фестивалі,огляди художньої самодіяльності,зустрічі поетів та прозаїків Луганщини.

Земляки називають письменницю « Білою ластівкою Донбасу". Український поет Дмитро Павличко зазначив, що окремі поезії Ганни Гайворонської – вже є « на рівні світових зразків». Нині поетеса постійно зустрічається з учнівською та студентською молоддю. Працює над новими книжками поезії і прози. Але вважає себе тонким ліриком, любовна тема , пейзажна – це улюблений духовний простір поетеси.

Мешкає в місті Кремінна, Луганської області.

Родина[ред. | ред. код]

Донька – Богдана Гайворонська  поетка, журналіст, музикант, організатор мистецьких заходів, член правління Національної спілки письменників України.

Відзнаки[ред. | ред. код]

В 2002 році нагороджена медаллю Всеукраїнського товариства « Просвіта» - «Будівничий України».

В 2017 році отримала нагороду Національної спілки письменників України - медаль «Почесна відзнака».

Відзначена президентською премією 2019-2020 років

В 2021 році нагороджена медаллю «За заслуги перед Кремінщиною»

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Гайворонська Г. А. Перший поцілунок. - Донецьк: Донбас, 1988. - 24 с .
  • Гайворонська Г. А. Бог. - Дубно: Наш край, 1992. - 12 с.
  • Гайворонська Г. А. Циганська ніч. - Донбас. - Донецьк, 1992. - 79 с.
  • Гайворонська Г. А. Булава. - Луганськ: УКРРОСПРОММАШ, 1997. - 52 с.
  • Гайворонська Г. А. Чаша Грааля. - Задруга. - Київ, 1999. - 160 с.
  • Гайворонська, Г. А. Біла ластівка Донбасу / Г. А. Гайворонська: Вірші, проза, вистави. - Луганськ: Світлиця, 2007. - 108 с.
  • Гайворонська, Г. А. Жінка, зодягнена в сонце / Г. А. Гайворонська: Духовна поезія, вистави у Віршах .. - Львів: Сполом, 2007. - 176 с.
  • Гайворонська, Г. А. В обіймах ангела / Г. А. Гайворонська: вірші. - Луганськ, 2012. - 96 с.
  • Гайворонська Г. А. Прочанка зі сходу/ Г.А. Гайворонська: проза.- Донецьк.-2012.-213 с.
  • Гайворонська Г. А. Луганщина-світанок України/ Г.А. Гайворонська: вірші.- Рубіжне ПАНКО.-2014.- 63 с.
  • Гайворонська Г. А. Пастушка квітів/ Г.А. Гайворонська: вірші.- Кремінна.-2017.- 127 с.
  • Гайворонська Г. А. Божі лілії Донбасу / Г.А. Гайворонська: проза.- Місіонер.-2019.- 271 с.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ↑ Гайворонська, Ганна. Поезії Ганни Гайворонської. НСПУ (українська) . Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 14 жовтня 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гайворонська_Ганна_Андріївна&oldid=39159195