French
DeutschГаванський шляхопровід — Вікіпедія
| Гаванський шляхопровід | |
|---|---|
 Вигляд на Гаванський шляхопровід з південної сторони | |
| 50°27′33″ пн. ш. 30°24′56″ сх. д. / 50.45944444002777374° пн. ш. 30.41555556002778005° сх. д.Координати: 50°27′33″ пн. ш. 30°24′56″ сх. д. / 50.45944444002777374° пн. ш. 30.41555556002778005° сх. д. | |
| Офіційна назва | Гаванський шляхопровід[1] |
| Країна |  Україна |
| Розташування | Київ |
| Галузь застосування | комбінований (метро/автомобільний) |
| Перетинає | залізнічні колії |
| Кількість смуг руху | 4+4 |
| Початок будівництва | 1910-ті роки |
| Відкрито | початок 1970-х років (у нинішньому вигляді) |
  Гаванський шляхопровід Гаванський шляхопровід (Київ) | |
 | |
 Гаванський шляхопровід у Вікісховищі | |
Га́ванський шляхопрові́д — комбінований шляхопровід на Берестейському проспекті у Києві над залізницею Київ-Волинський — Почайна. Назва — від залізничної лінії від Київ-Волинського до гавані, яку почали будувати у 1910-х роках.
Історія[ред. | ред. код]
Вперше шляхопровід був побудований у другій половині 1910-х років під час побудови північної залізничної гілки від Київ-Волинського до гавані. Шляхопровід був дерев'яним, по ньому здійснювалася автомобільний та трамвайний рух по Брест-Литовському шосе у напрямку Святошина. Був зруйнований під час Другої світової війни, у нинішньому вигляді відновлений у 1950-х роках. Південну частину шляхопроводу, по якій наразі здійснюється автомобільний рух в сторону центру, було зведено на Брест-Литовському проспекті в безпосередній близькості від зупинного пункту Рубежівський. Там знаходилась і трамвайна лінія[2].
При продовженні у 1971 році Святошинсько-Броварської лінії метро до станції «Святошин», нова ділянка якої має неглибоке залягання, була відкрита друга черга шляхопроводу, що складалась з критого метромосту на перегоні між станціями «Жовтнева» та «Нивки», а також пішохідної ділянки на його даху.
З початку 1980-х років почалася ґрунтовна реконструкція проспекту: 1982 року було знято трамвайне сполучення[3], а пішохідну частину мосту перетворили в автомобільну.
Реконструкція шляхопроводу була проведена в 2001 році. Було ліквідовано аварійний стан опор, а конструкції шляхопроводу приведено до належного технічного стану конструкції[4].
Влітку 2016 року, у рамках реконструкції проспекту Перемоги, було проведено капітальний ремонт мостового полотна[5]. Під час ремонту було облаштовано проїжджу частину та тротуари, а також встановлено нові колесовідбійні і перильні огородження.
Особливості будови[ред. | ред. код]
Шляхопровід складається з двох частин — в сторону області та в бік центру. Шляхопровід в сторону області має нижній ярус, по якому проходить суміщений (в обидва напрямки) тунель Святошинсько-Броварської лінії метро. Цим пояснюється велика відстань між залізничними тунелями та автомобільною частиною шляхопроводу. Таким чином, північна частина Гаванського шляхопроводу є ще й критим метромостом.
Зображення[ред. | ред. код]
-
Гаванський шляхопровід, 1910-ті роки -
Вигляд на шляхопровід з зупинного пункту Рубежівський -
Вигляд на шляхопровід з північної сторони -
Портал шляхопроводу з боку тунелів метро -
Південна (автомобільна) частина шляхопроводу
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 23 березня 2001 року № 546 «Про капітальний ремонт Гаванського шляхопроводу»[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Схема транспорту Києва 1976 року. Архів оригіналу за 31 липня 2013. Процитовано 9 лютого 2012.
- ↑ Трамвайні маршрути [Архівовано 28 травня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Реконструкція Гаванських мостів. Архів оригіналу за 21 квітня 2011. Процитовано 9 лютого 2012.
- ↑ У Києві розпочався ремонт Гаванського шляхопроводу. СЕГОДНЯ.ua. 31.05.2016. Архів оригіналу за 27.01.2018. Процитовано 27.01.2018.
Джерела[ред. | ред. код]
- Про землю і про людей святошинських : Колективне дослідження / Автор ідеї і керівник проекту — В. Мазепа. — Київ : Еліт-прес, 2008. — 484 с. — ISBN 978-966-8396-07-6.
- Вакулишин Сергій Тисяча років історії Ленінградського району Києва: Методичне видання. — К.: Український центр духовної культури, 1998. — 46 с.
- Вакулишин Сергій Святошинський район столиці: Посіб. з місцевої історії. — К.: Гамма-принт, 2004. — 95 с.
- Вакулишин Сергій Терени Святошинського аміністративного району Києва до 1973 року: Енциклопедичний довідник. — К.: УНП, 2011. — 28 с.
