Габрусевич Іван Северинович — Вікіпедія

Іван Северинович Габрусевич
Іван Северинович Габрусевич
Іван Северинович Габрусевич
5-й крайовий провідник ОУН
червень 1931 — березень 1932
Попередник Степан Охримович
Наступник Богдан Кордюк
Народився 1902(1902)
с. Вільховець, Бережанський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія
Помер 16 травня 1944(1944-05-16)
Заксенгаузен, Третій Рейх
Відомий як політик
Країна Королівство Галичини та Володимирії і Польська Народна Республіка
Alma mater філологічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Політична партія ОУН

Іван Северинович Габрусевич (також Ґабрусевич;[1] псевдо: «Гребелька», «Джон», «Зубр», «Іртен», «Северко»; 1902(1902), с. Вільховець, Бережанський повіт, Королівство Галичини та Володимирії — 16 травня 1944, Заксенгаузен, Третій Рейх) — 4-й крайовий провідник ОУН на західно-українських землях (06.1931—03.1932).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився на Галичині в родині священика. Дитинство минуло у селі Годів, нині Зборівська міська громада, Тернопільський район, Тернопільська область.

Закінчив філологічний факультет Львівського університету (1931). Член ОУН (1929), керівник підреферентури Юнацтва ОУН Крайової Екзекутиви. Створив нелегальну мережу молодіжних націоналістичних груп та організацій для акцій непокори властям; редактор журналу «Юнак». Член Пласту у Львові.

Від липня 1931 — крайовий провідник ОУН на західно-українських землях (ЗУЗ).

Діяльність у Німеччині та Австрії[ред. | ред. код]

Від 1934 — в Берліні (Німеччина) та Відні (Австрія). Член Проводу ОУН, керівник його референтури ідеологічного вишколу.

У 1938 році ОУН отримала у для своїх потреб замок поблизу села Зауберсдорф у районі Вінер-Нойштадту (Австрії) на південь від Відня[2]. За спогадами одного з діячів ОУН Зиновія Книша[3]:

ОУН винайняла цей будинок майже за безцінь, для наших цілей надавався він прекрасно: вигідно приміщалася в ньому добра сотня людей, а то й більше, оточений високим муром, не видно, що діється всередині, положений у глухому селі, здаля від битого шляху, але не занадто далеко від Відня. Чудове місце на різні курси, вишколи, всяку конспіраційну роботу.

У цьому замку члени ОУН отримали змогу пройти початковий військовий вишкіл. За спогадами учасника вишколу Євгена Стахіва, він містив у собі «теоретичні військові справи, трохи стратегії, міжнародної політики»[4], а також лекції з націоналістичної ідеології, які проводив Іван Габрусевич («Джон»)[5].

Був делегатом ІІ Конференції ОУН у Кракові в лютому 1940 р.[6]

Стосунки з П. Судоплатовим[ред. | ред. код]

В його кімнаті (приміщення Українського бюра на Мекленбурзькій вулиці) мешкав П. Судоплатов під час перебування у Берліні. Був присутній на першій зустрічі («сходини»[7]) членів ОУН з П. Судоплатовим. Мав конфлікти з ним, одного разу назвав його «большевиком».[1]

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Займався організаційною роботою для проголошення 30 червня 1941 Акту відновлення Української держави у Львові. 15 вересня того ж року Габрусевича заарештувало ґестапо; загинув у концтаборі Заксенгаузен.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Володимир Косик. Спецоперації НКВД-КГБ проти ОУН… — С. 41.
  2. ↑ І. Стебельський. Шляхами молодості й боротьби. Спогади, статті, листування / Передм. О. Зінкевича. — К. : Смолоскип, 1999. — С. 53.
  3. ↑ Книш З. Перед походом на Схід. Спогади й матеріяли до діяння Організації Українських Націоналістів у 1939—1941 роках. — Т. 2. — Торонто, б. р. — С. 7—8.
  4. ↑ Стахів Є. Крізь тюрми, підпілля й кордони. Повість мого життя. — К., 1995. — С. 78.
  5. ↑ Стебельський І. Шляхами молодості й боротьби. Спогади, статті, листування / Передм. О. Зінкевича. — К.: Смолоскип, 1999. — С. 55.
  6. ↑ ГА СБУ, ф. 5, спр. 67418, т. 1, а. 182.
  7. ↑ наголос на 1-му складі

Література[ред. | ред. код]

  • Гуцал П. Габрусевич Іван Северинович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 314. — ISBN 966-528-197-6.
  • Косик В.. Спецоперації НКВД-КГБ проти ОУН: боротьба Москви проти українського націоналізму 1933—1943. Дослідження методів боротьби. — Львів : Галицька Видавнича Спілка, 2009. — 160 с., іл. — ISBN 978-966-1633-15-4.
  • Шах Т. Іван Габрусевич: Революціонер з когорти націоналістів // Мандрівець. — Тернопіль, 2008. — Ч. 7. — С. 73—79.

Посилання[ред. | ред. код]


Попередник
Степан Охримович 		5-й Крайовий провідник ОУН
червень 1931- березень 1932 		Наступник
Богдан Кордюк
Провідники УВО, ОУН і організацій, що вийшли з неї
УВО


Крайові команданти УВО
Юрій Полянський (1922—1923) • Петро Бакович (1923) • Андрій Мельник (1923—1924) • Ярослав Індишевський (весна 1924 — середина 1926) • Юліан Головінський (друге півріччя 1926 — 01.1927) • Роман Сушко (1927 — 11.1928) • в.о. Володимир Горбовий (11.1928 — 12.1928) • Богдан Гнатевич (12.1928 — 02.1929) • Омелян Сеник (02.1929 — кінець 1929) • (2-й раз) Роман Сушко (кінець 1929 — 06.1930) • (2-й раз) Юліан Головінський (06.1930 — †30.9.1930) • (2-й раз) Богдан Гнатевич (осінь 1930—1931)
Крайові команданти УВО
на Східних Українських Землях
Іван Андрух (1920—1921)
ОУН
Євген Коновалець (3.2.1929 — †23.5.1938) • Андрій Мельник (23.5.1938 — †1.11.1964) • Олег Штуль-Жданович (1.11.1964 — †4.11.1977) • Денис Квітковський (4.11.1977 — †15.03.1979) • Микола Плав'юк (15.3.1979 — †10.3.2012) • Богдан Червак (26.5.2012 — досі)
Крайові провідники ОУН
Богдан Кравців (02.1929 — 11.1929) • Зенон Пеленський (11.1929 — 06.1930) • Юліан Головінський (06.1930 — †30.9.1930) • Степан Охримович (10.1930 — †10.4.1931) • Іван Габрусевич (06.1931 — 03.1932) • Богдан Кордюк (05.1932 — 01.1933) • Степан Бандера (01.1933 — 06.1934) • Осип Мащак (07.1934 — 08.1934) • Олекса Гасин (09?.1934 — 02?.1935) • Лев Ребет (02.1935 — 7.2.1939) • Мирослав Тураш (7.2.1939 — †06.1939) • Володимир Тимчій (06.1939 — †02.1940) • Осип Грицак (03.1940 — 04.1940)
ОУНР (ЗЧ ОУН)
Степан Бандера (02.1940 — 15.10.1959) • Степан Ленкавський (1959—1968) • Ярослав Стецько (1968 — †5.7.1986) • Василь Олеськів (1986—1991) • Ярослава Стецько (1991—2001) • Андрій Гайдамаха (2001 — 13.4.2009) • Стефан Романів (13.4.2009 — 12.2022) • Олег Медуниця (14.12.2022 — досі)
Голови проводу ОУНР
на Українських землях
Дмитро Мирон-Орлик (04.1940 — 12.1940) • Іван Климів (12.1940 — 07.1941) • Микола Лебедь (09.1941 — 05.1943) • Роман Шухевич (05.1943 — †05.03.1950) • Василь Кук (07.1950 — 05.1954)… • (посада вакантна) • …Зеновій Красівський (? після 1985 — †20.9.1991) • далі посада поєднана з посадою Голови ОУНР
ОУНЗ (ЗЧ УГВР)
Зенон Матла (02.1954 — 12.1956) • Лев Ребет (12.1956 — †12.10.1957) • Роман Ільницький (10.1957 — ?) • Богдан Кордюк (? — 1979) • Дарія Ребет (1979 — 06.1991) • Анатоль Камінський (06.1991 — 05.2019)
ОУНД
Павло Дорожинський (2005 — †18.3.2015) • Віктор Світайло (2015 — досі)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Габрусевич_Іван_Северинович&oldid=41803880