French
DeutschВінцентій з Шамотул — Вікіпедія
| Вінцентій з Шамотул | |
|---|---|
| Помер | Болгарія |
| Країна |  Королівство Польське |
| Посада | луцький староста[1], Q64864966? і львівський староста[d] |
| Рід | Шамотульські |
| Діти | Małgorzata z Szamotułd |
Вінцентій Сьвідва з Шамотул, або Вінцентій Шамотульський гербу Наленч — шляхтич, воєначальник та урядник в Українських землях часів Королівства Польського. Представник роду Шамотульських.
З життєпису[ред. | ред. код]
У 1414—1423 роках посідав уряд каліського підчашого .
Дідич міста Шамотул, де разом із Доброґостом 1423 року своїм коштом збудували новий цегляний костел.[2]
У червні 1433 року Михайло Бучацький разом із генеральним руським старостою Вінцентієм із Шамотул як представники «панів Коронної Русі» без відома короля уклали перемир'я з подільським та луцьким (Олександром Носом) старостами (представниками Свидриґайла).[3] (за іншими даними, разом з іншими шляхтичами Корони Польської уклав перемир'я до кінця року з Свидриґайлом[4]).
4 вересня 1437 року князь Свидригайло уклав у Львові «провізоричну» угоду з «польськими панами», за якою олеський староста Ян із Сєнна та Олеська та мендзижецький каштелян Вінцентій із Шамотул зайняли Луцьк. За даними Яна Длуґоша, у січні 1438 року вони віддали місто князю Зигмунтові Кейстутовичу.[5] Учасник битва на Мурафі.
Донька Малґожата[6][7] — дружина князя белзького і мазовецького Казімежа II.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Urzędnicy wołyńscy XIV-XVIII wieku: spisy / за ред. M. Wolski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 2007. — С. 95. — 188 с. — ISBN 978-83-85213-51-2
- ↑ Szamotuły // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 777. (пол.)
- ↑ Krupska A. Nos (Nosch, Nosek) Aleksander Iwanowicz (1. poł. XV w.) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. XXIII/1, zeszyt 96. — S. 208. (пол.)
- ↑ Dörflerówna A. Buczacki Michał, h. Abdank (†1438) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. III. — S. 84. — ISBN 83-04-03291-0. (репринт 1989 р.) (пол.)
- ↑ Z. Spieralski. Jan z Sienna i Oleska (2. poł. XV w.) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1963. — T. X/3. — Zeszyt 46. — S. 476. (пол.)
- ↑ Kazimierz II (zm. 1442) książę mazowiecki na Bełzie // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków, 1966—1967. — T. XII. — S. 284. (пол.)
- ↑ За К. Несецьким — Ядвіга.
Джерела[ред. | ред. код]
- Lwów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 553. (пол.)
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 4 лютого 2015 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — 820 s. — S. 260—263. (пол.)
- Urzednicy wojewodztwa ruskiego XIV—XVIII ww. / opracował Kazimierz Prszyboś. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1987. — S. 154, 394. (пол.)
 | Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
.svg){kind=small} | Це незавершена стаття про особу Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |